1 Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого [1] починається словами,
2 які провіщав пророк Ісая:
«Послухай! Я виряджаю посланця Мого поперед Тебе. Він приготує Тобі дорогу».
«Послухай! Я виряджаю посланця Мого поперед Тебе. Він приготує Тобі дорогу».
3 Голос лунає в пустелі: «Готуйте дорогу Господу, зробіть прямим шлях для Нього».
4 З’явився Іоан, який хрестив людей у пустелі, проповідуючи хрещення, як символ покаяння для прощення гріхів.
5 Уся Юдея і всі мешканці Єрусалиму виходили до Іоана та хрестилися у нього в річці Йордан, сповідуючись у своїх гріхах.
6 Іоан носив вбрання з верблюжої вовни, підперезане шкіряним паском, і їв він сарану та дикий мед.
7 Ось що він проповідував людям: «Незрівнянно Могутніший, ніж я, іде за мною: я не гідний навіть бути рабом, який схиляється, щоб розв’язати ремінці Його сандалій.
8 Я хрещу вас водою, а Він хреститиме Духом Святим».
9 Саме в ті дні Ісус пішов із Назарета Ґалилейського й охрестився в Іоана у річці Йордан.
10 Тільки-но вийшовши з води, Він побачив, як Небеса розкрилися, й Дух зійшов на Нього в подобі голуба.
11 І голос пролунав з Небес: «Ти Син Мій улюблений, Ти догодив Мені».
12 Тоді ж Дух відіслав Ісуса до пустелі.
13 Тож перебував Він у пустелі протягом сорока днів, і спокушав Його сатана. Жив Він серед диких звірів, та Ангели дбали про Нього.
14 Після ув’язнення Іоана Ісус прийшов до Ґалилеї, проповідуючи Добру Звістку Божу.
15 Він казав: «Збувся час. Царство Боже вже близько.[2] Покайтеся та увіруйте в Добру Звістку!»
16 Йдучи повз Ґалилейське озеро, Ісус побачив Симона [3] й Симонового брата Андрія, які закидали невід в озеро, бо були рибалками.
17 І сказав їм Ісус: «Ідіть услід за Мною, і Я зроблю вас ловцями не риби, а душ людських».
18 Вони одразу ж полишили свої сіті й подалися за Ним.
19 Потім Він пішов далі й побачив Якова, сина Зеведеєвого, та Якового брата Іоана, які у човні лагодили рибальські сіті.
20 Він їх гукнув, тож вони одразу ж залишили в човні свого батька Зеведея з робітниками й подалися за Ісусом.
21 Ісус та Його учні прийшли до Капернаума. Наступної суботи Він вирушив до синагоги і навчав людей, котрі зібралися там.
22 Вони були вражені тією наукою, оскільки Він навчав їх як людина, яка має владу, а не як книжники.
23 У той час, коли Ісус знаходився в синагозі, там був присутній чоловік, одержимий нечистим духом. Раптом він закричав:
24 «Що Тобі треба від нас, Ісусе з Назарета? Ти прийшов, щоб знищити нас? Я знаю, хто Ти! Ти — Божий Святий!»
25 Та Ісус суворо наказав йому: «Вгамуйся й вийди з нього».
26 Тут нечистий почав колотити чоловіка, а потім з криком дух вийшов з нього.
27 Подив охопив усіх присутніх та вони почали питати одне одного: «Що трапилося? Цей Чоловік владно проповідує нове вчення! Він навіть злим духам владно наказує, і ті слухаються Його!»
28 Чутка про Нього хутко поширилася по всій Ґалилеї.
29 Ісус та всі учні Його залишили синагогу й попрямували до оселі Симона і Андрія. Яків й Іоан пійшли разом з ними.
30 Симонова теща лежала в лихоманці, тож люди розповіли про неї Ісусу.
31 Ісус підійшов до неї, взяв її за руку й допоміг підвестися. Лихоманка залишила жінку й вона почала прислуговувати їм.
32 Коли настав вечір, після заходу сонця, до Нього привели багатьох хворих і одержимих нечистим.
33 Усе місто зібралося під дверима.
34 Багатьох недужих на різні хвороби Він зцілив, і з багатьох вигнав демонів. Та говорити тим нечистим духам Ісус не дозволяв, бо вони знали, хто Він такий.[4]
35 Рано-вранці, до схід сонця, Ісус залишив оселю, усамітнився в безлюдному місці й там молився.
36 36-37 Симон і ті, хто були з ним, пішли шукати Ісуса й, знайшовши Його, звернулися до Нього: «Всі Тебе шукають».
37
38 Але Ісус відповів їм: «Нам потрібно йти до інших міст, щоб Я міг проповідувати Божу вість і там, бо саме для цього Я й прийшов».
39 Так Він мандрував Ґалилеєю, проповідуючи в синагогах та виганяючи демонів.
40 Одного разу прийшов до Ісуса прокажений і, впавши долілиць перед Ним, змолився: «Якщо на те воля Твоя, Ти можеш зцілити мене».
41 Перейнявшись милосердям, [5] Ісус простягнув руку, торкнувся прокаженого й сказав: «Моя воля! Зцілися!»
42 Тієї ж миті проказа зійшла з нього і він став чистим.
43 Ісус відіслав його, суворо застерігши при тому:
44 «Дивися ж, нікому не кажи про те, що Я для тебе зробив, а піди й покажися священику, [6] та принеси пожертву за своє очищення, як наказував Мойсей.[7] Це й буде свідченням твого одужання».
45 Але той чоловік пішов і почав повсюди розповідати про те, як Ісус зцілив його хворобу. Через те Ісус більше не міг відкрито ввійти у місто, та залишався в безлюдних місцях, але ж люди приходили до Нього звідусіль.
Євангелія від св. Марка, 1 глава