1 Першу книгу я написав про все, Теофіле, що Ісус почав робити й навчати,
2 аж до того дня, коли, давши через Святого Духа накази апостолам, яких вибрав, Він вознісся.
3 Після Своїх страждань Він постав живий перед ними, з багатьма доказами, з’являючись їм упродовж сорока днів і розповідаючи про Царство Боже.
4 І як були зібрані разом, Він звелів їм з Єрусалима не відходити, але очікувати обітниці від Отця, про котру, — сказав Він, — ви чули від Мене,
5 бо Іван хрестив водою, ви ж за декілька тих днів будете хрещені Духом Святим!
6 А вони зійшлися й запитували Його, кажучи: Господи, чи не в цей час Ти відновиш царство Ізраїля?
7 Та Він сказав їм: Не вам знати час і строки, котрі Отець встановив Своєю владою,
8 але ви приймете силу, коли Святий Дух зійде на вас, і ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, по всій Юдеї та Самарії — і аж до краю землі!
9 Сказавши це, коли вони дивилися, Він став підійматися, і хмара забрала Його з їхніх очей.
10 Як вони вдивлялися в небо, коли Він віддалявся, то два мужі в білих одежах постали перед ними
11 і сказали: Галилейські мужі, чого стоїте і вдивляєтеся в небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як оце ви бачили, коли Він відходив на небо!
12 Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, званої Оливною, що недалеко від Єрусалима, — на відстані ходи в суботу [1].
13 Прийшовши, вони увійшли в горницю, де були Петро та Іван, Яків і Андрій, Филип і Хома, Вартоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот [2] і Юда Яковів.
14 Усі вони з жінками, з Марією, матір’ю Ісуса, та Його братами перебували однодушно в молитві [й благанні].
15 Тими ж днями Петро, ставши серед братів, а людей було близько ста двадцяти осіб, сказав:
16 Мужі, брати! Треба було, аби сповнилося Писання, яке провіщав Дух Святий устами Давида про Юду, котрий привів тих, які схопили Ісуса,
17 бо він був зарахований до нас і отримав частку в цьому служінні.
18 Він здобув місце ціною неправди і, коли впав сторчма головою, розпоров живіт, і випали всі його нутрощі.
19 Це стало відомо всім мешканцям Єрусалима, тому те місце їхньою мовою зветься Акелдама, тобто Поле крові.
20 Адже в книзі Псалмів написано: Нехай стане його житло пусткою і хай не буде нікого, хто жив би в ньому! А також: Служіння його нехай візьме інший!
21 Отже, треба, щоб один з тих мужів, який був з нами впродовж усього часу, коли Господь Ісус перебував і спілкувався з нами, —
22 почавши від хрещення Івана і до дня, як Він вознісся від нас, — щоб разом із нами один з них був свідком Його воскресіння.
23 І поставили двох: Йосифа, якого називали Варсавою, котрий був прозваний Юстом, і Маттія,
24 та, помолившись, сказали: Ти, Господи, Який знаєш серця всіх, покажи, кого з цих двох Ти вибрав
25 зайняти місце служіння і апостольства, замість Юди, який відпав, щоби піти на своє місце!
26 І кинули жереб. І випав жереб на Маттія, якого й зараховано до одинадцятьох апостолів.
Дії святих апостолів, 1 глава