1 Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, — дванадцятьом племенам, які в розсіянні: Вітаю! [2] [1]
2 Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування,
3 знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість.
4 А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.
5 Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано.
6 Та нехай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри.
7 Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа,
8 адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.
9 Тож нехай покірний брат хвалиться своїм високим становищем,
10 а багатий — своїм пониженням, бо промине, як цвіт рослин:
11 зійшло сонце, припекло, висушило траву — і їхній цвіт осипався, і краса їхнього вигляду зникла, отак і багатий на своїх дорогах зів’яне.
12 Блаженний муж, який подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його [Господь] обіцяв тим, хто любить Його.
13 Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого.
14 Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює.
15 Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.
16 Не піддавайтеся обманові, любі мої брати!
17 Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни.
18 Він забажав і породив нас Словом істини, щоб ми стали наче початком Його творіння.
19 Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів.
20 Адже людський гнів не здійснює Божої справедливості.
21 Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі.
22 Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе.
23 Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:
24 тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він.
25 А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.
26 Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність — примарна.
27 Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.
Соборне послання св. апостола Якова, 1 глава