1 Приповідки Соломона, сина Давида,
царя Ізраїля,
царя Ізраїля,
2 щоб пізнати мудрість і навчання,
щоб зрозуміти слова розсудні,
щоб зрозуміти слова розсудні,
3 щоб засвоїти (собі) освічену науку,
— справедливість, правосуддя та правоту, -
— справедливість, правосуддя та правоту, -
4 щоб дати простодушним розсудність,
юнакові знання та обачність,
юнакові знання та обачність,
5 щоб мудрий слухав і зростав у знанні,
розумний придбав здорові засади,
розумний придбав здорові засади,
6 щоб зрозумів приповідки та приховане значення,
слова мудрих та їхні загадки.
слова мудрих та їхні загадки.
7 Острах Господній — початок мудрости;
безумні мудрістю й навчанням нехтують.
безумні мудрістю й навчанням нехтують.
8 Слухай, мій сину, настанови батька твого;
не відкидай поучування матері твоєї,
не відкидай поучування матері твоєї,
9 бо це гарний вінець тобі на голову,
намисто тобі на шию.
намисто тобі на шию.
10 Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні,
не піддавайся!
не піддавайся!
11 Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну,
причаймося на безвинного — без усякої причини,
причаймося на безвинного — без усякої причини,
12 поглиньмо їх, мов Шеол, живих,
цілком, мов би вони провалилися в пропасть!
цілком, мов би вони провалилися в пропасть!
13 Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних,
сповнимо наші доми здобиччю.
сповнимо наші доми здобиччю.
14 Кинь жереб твій разом із нами,
гаман нехай один буде в усіх нас!”
гаман нехай один буде в усіх нас!”
15 Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними,
зверни ногу твою з їхньої стежки,
зверни ногу твою з їхньої стежки,
16 бо ноги їх біжать до злого,
поспішають, щоб кров пролити.
поспішають, щоб кров пролити.
17 Таж даремно розставляють сіть
в очах усілякої пернатої породи.
в очах усілякої пернатої породи.
18 Вони ж на власну кров чигають,
на самих себе засідають.
на самих себе засідають.
19 Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі;
воно вбиває того, хто його в собі має.
воно вбиває того, хто його в собі має.
20 Мудрість по вулицях голосить,
свій голос по майданах піднімає,
свій голос по майданах піднімає,
21 на роздоріжжях гомінливих кличе,
при входах у браму в місті виголошує:
при входах у браму в місті виголошує:
22 “Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете?
Докіль насмішники кохатимуться в насмішках,
безумні ненавидітимуть науку?
Докіль насмішники кохатимуться в насмішках,
безумні ненавидітимуть науку?
23 Верніться на мою дорогу;
ось ізіллю на вас мій дух,
слова мої звіщу вам.
ось ізіллю на вас мій дух,
слова мої звіщу вам.
24 За те, що кликала я, та ви зреклися,
як простягала руку, ніхто не хотів зважати,
як простягала руку, ніхто не хотів зважати,
25 за те, що гордували всякою порадою моєю,
моїх докорів не сприймали, -
моїх докорів не сприймали, -
26 то я буду сміятися з вашого нещастя,
я буду кпити, як на вас страх надійде;
я буду кпити, як на вас страх надійде;
27 як страх на вас надійде, немов буря;
злетить на вас нещастя, немов вихор,
коли на вас наляже гніт і смуток.
злетить на вас нещастя, немов вихор,
коли на вас наляже гніт і смуток.
28 Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся,
будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.
будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.
29 За те, що вони зненавиділи науку,
страху Господнього не прийняли,
страху Господнього не прийняли,
30 поради моєї не бажали,
знехтували всі мої докори, -
знехтували всі мої докори, -
31 тому плоди своїх учинків їстимуть,
наситяться задумами своїми.
наситяться задумами своїми.
32 Бо відступництво невігласів їх убиває,
і безтурботність дурнів губить їх.
і безтурботність дурнів губить їх.
33 Хто ж слухає мене, той житиме безпечно,
і буде спокійний, не боявшися лиха”.
і буде спокійний, не боявшися лиха”.
Книга приказок Соломонових, 1 глава