1 На той час тетрарх [1] Ірод почув про Ісуса
2 і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діють у ньому!
3 Оскільки Ірод, схопивши Івана, зв’язав його й посадив до в’язниці через Іродіяду, дружину свого брата Филипа,
4 бо Іван говорив йому: Не годиться тобі її мати!
5 За ці слова Ірод хотів вбити його, та боявся народу, тому що Івана вважали пророком.
6 Коли був день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала серед гостей і сподобалася Іродові;
7 він з клятвою пообіцяв їй дати те, чого тільки не попросить.
8 Вона ж, намовлена своєю матір’ю, сказала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя!
9 Цар засмутився, але через клятву й тих, які сиділи, наказав дати,
10 тож послав стяти голову Іванові у в’язниці.
11 Голову принесли на полумиску та подали дівчині, а вона віднесла своїй матері.
12 І прийшли його учні, взяли тіло, поховали його та пішли й сповістили Ісуса.
13 Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце й усамітнився; довідавшись про те, багато людей пішло за Ним пішки з міст.
14 Вийшовши, [Ісус] побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих.
15 А як звечоріло, підійшли до Нього учні, та й кажуть: Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоби пішли у села купити собі їсти.
16 Ісус же відповів їм: Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!
17 Та вони говорять Йому: Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби.
18 А Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.
19 І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні — людям.
20 І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків.
21 А тих, які їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.
22 І зараз же звелів [Ісус Своїм] учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей.
23 Відпустивши народ, піднявся Сам на гору, щоб молитися. Як звечоріло, Він залишався там на самоті.
24 Човен уже був далеко від берега; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер.
25 У четверту сторожу ночі [2] [Ісус] попрямував до них, ідучи по морю.
26 А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали.
27 Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся!
28 Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді!
29 Він же сказав: Іди! І, вийшовши із човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса.
30 Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене!
31 І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його, та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався?
32 Коли вони ввійшли до човна, вітер стих.
33 А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: Ти насправді є Божий Син!
34 Перепливши, ступили на землю Генісаретську.
35 Упізнавши Його, люди цієї місцевості сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих
36 і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю Його одягу; і ті, хто доторкався, — одужували.
Євангелія від св. Матвія, 14 глава