1 На той час до царя Ірода, правителя Ґалилеї, дійшла чутка про Ісуса.
2 Він сказав своїм слугам: «Я вважаю, що цей Чоловік й насправді є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу».
3 Іще раніше Ірод схопив Іоана, закував його в кайдани й кинув до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб.
4 4-5 Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі жити з Іродіадою». Але ж Ірод не слухався Іоана, й хотів убити його, однак боявся людей, бо народ вважав Іоана пророком.
5
6 6-7 Та коли настав день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед ним і гостями та так догодила йому, що він пообіцяв виконати будь-яке її бажання.
7
8 Мати навчила її сказати: «Подай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці».
9 Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, які сиділи за столом, тож наказав виконати прохання дівчини.
10 Він послав людей до в’язниці, щоб ті стяли голову Іоанові.
11 Голову Іоана принесли на тарілці й віддали дівчині, а та віднесла її своїй матері.
12 Почувши про це, прийшли учні Іоанові, забрали тіло його й поховали. Потім вони пішли до Ісуса й розповіли про все, що сталося.
13 Довідавшись про смерть Іоана, Ісус поплив на човні до безлюдного місця, щоб побути на самоті. Та коли люди дізналися, де Він, то послідували за Ним зі своїх міст.
14 Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей і зцілив хворих, яких вони привели з собою.
15 Наближався вечір. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно. Відпусти людей, щоб вони змогли піти по селах і придбати собі якоїсь їжі».
16 Та Ісус відповів апостолам: «Їм не треба йти звідси. Ви нагодуйте їх!»
17 Учні тоді Йому кажуть: «У нас нічого немає, крім п’яти хлібин та двох рибин».
18 І мовив Ісус: «Приведіть усіх до Мене».
19 Ісус звелів людям посідати на траву, тоді узяв п’ять хлібин й дві рибиниі, підвівши очі до неба, возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, а вони роздали народу.
20 Всі поїли й наїлися, а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі.
21 А тих, хто їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
22 Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, а Сам залишився, щоб відпустити людей.
23 Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися. Коли ж настав вечір, Ісус залишався там на самоті.
24 Човен відплив уже досить далеко від берега, і хвилі кидали його з боку на бік, бо вітер був зустрічний.
25 Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді.
26 Коли учні побачили, що Ісус іде по воді, то жахнулись і з переляку закричали: «Це привід!»
27 Тієї ж миті Ісус мовив до них: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!»
28 На те Петро Йому сказав: «Господи, якщо це Ти, звели мені підійти до Тебе по воді».
29 І сказав Ісус: «Іди!» Петро вийшов із човна, і пішов по воді, підійшовши до Ісуса.
30 Раптом відчувши сильний вітер, Петро злякався, почав тонути і закричав: «Господи, спаси мене!»
31 Ісус одразу ж простягнув до нього руку, схопив його, мовивши: «Маловіре, чого ти засумнівався?»
32 А коли вони разом сіли в човен, то вітер вщух.
33 Усі, хто був у човні, вклонилися Ісусові, мовивши: «Ти — істинно Син Божий!»
34 Перетнувши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської.
35 35-36 Коли мешканці Ґенісарета впізнали Ісуса, вони рознесли звістку про Його прихід по всіх околицях. І привели до Нього всіх хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, той одужував.
Євангелія від св. Матвія, 14 глава