1 Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить — камінь відкочено від гробниці.
2 Отож біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: «Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено його!»
3 Пішов Петро з отим іншим учнем, і приходять до гробниці.
4 Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим;
5 нахилившися, бачить — лежить полотнище. Однак, не ввійшов.
6 Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить,
7 а й хустка, яка в нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а, згорнена збоку, на іншому місці.
8 Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, — і побачив, і увірував.
9 Вони бо ще не знали Писання, за яким мав він з мертвих воскреснути.
10 Тож повернулись учні знов до себе.
11 Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу,
12 і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять — один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове.
13 І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?» — «Узяли мого Господа, -відвічає їм вона, — і не відаю, де покладено його.»
14 Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус.
15 І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, — а я заберу його.»
16 Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до нього по-єврейському: «Раввуні!» — що у перекладі означає: «Учителю!»
17 А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого.»
18 І пішла Марія, щоб звістити учням: «Бачила я Господа», -та й що він це їй повідав.
19 А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, — а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, — увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!»
20 Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа.
21 І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.»
22 Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого!
23 Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються.»
24 Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус.
25 Тож повідали йому інші учні: «Ми Господа бачили.» Та він відрік: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, — не повірю!»
26 По вісьмох днях знову були вдома його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, — а двері були замкнені! — стає посередині та й каже: «Мир вам!»
27 А тоді промовляє до Томи: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, — а віруючий!»
28 І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!»
29 І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!»
30 Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів.
31 А ції -списано, щоб увірували ви, що Ісус — Христос, Син Божий, а вірувавши, — щоб мали життя в його ім'я.
Євангелія від св. Івана, 20 глава