1 А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували,
2 й застали камінь, відкочений від гробниці.
3 Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з'явились їм у блискучих шатах.
5 Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали: “Чому шукаєте живого між мертвими
6 Його нема тут: він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи:
7 Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп'ятий і третього дня воскреснути.”
8 І вони пригадали собі його слова;
9 а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим.
10 То були: Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам,
11 але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм.
12 Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов'язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося.
13 Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім'я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму,
14 і розмовляли між собою про те, що сталось.
15 А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними,
16 але очі їм заступило, щоб його не пізнали.
17 Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку.
18 Озвавсь тоді один з них на ім'я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?”
19 І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім — ділом та словом перед Богом і всім народом, -
20 та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп'яли.
21 А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!
22 Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці,
23 та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з'явились і сказали, що він живий.
24 Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.”
25 А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!
26 Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?”
27 І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього.
28 Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі.
29 Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись.
30 І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм.
31 Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них:
32 І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?”
33 І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними,
34 які їм сказали: “Христос справді воскрес і з'явився Симонові.”
35 І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.
36 Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!”
37 Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.
38 Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших?
39 Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.”
40 Сказавши це, він показав їм руки й ноги.
41 А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?”
42 Вони подали йому кусень печеної риби.
43 Він узяв його й спожив перед ними.
44 Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.”
45 Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,
46 і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих,
47 і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.
48 Ви — свідки того (всього).
49 Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.”
50 І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх.
51 А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.
52 Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим,
53 і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.
Євангелія від св. Луки, 24 глава