1 Отже, коли є якась втіха в Христі, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа, коли є якесь милосердя і щедрість,
2 доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однодушні й однієї думки.
3 Нічого не робіть наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе.
4 Нехай кожний дбає не про себе, а про інших.
5 Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі.
6 Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові,
7 але понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини і з вигляду був як людина;
8 Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і до смерті хресної.
9 Тому Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені,
10 аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно — і піднебесних, і земних, і підземних;
11 і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос — це Господь.
12 Тому, мої любі, так як ви завжди були слухняні, не тільки коли я був присутній, але значно більше тепер, коли я відсутній, зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння.
13 Адже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію.
14 Усе робіть без нарікань і сумніву,
15 щоб ви, непорочні та чисті, були бездоганними Божими дітьми серед лукавого й розбещеного роду, серед якого ви сяєте, мов світила у світі,
16 дотримуючи слово життя мені для похвали в день Христа, що я недаремно біг, недаремно трудився.
17 Та хоч і приношу себе на служіння і в жертву вашої віри, я радію і веселюся разом з усіма вами.
18 Так само й ви радійте та веселіться разом зі мною.
19 Маю в Господі Ісусі надію незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я заспокоївся духом, довідавшись, що з вами.
20 Оскільки я не маю нікого іншого з такою ж душею, хто би щиріше дбав про вас,
21 адже всі шукають свого, а не того, що належить Ісусу Христу.
22 Його ж досвідченість ви знаєте, що він, наче син батькові, послужив мені для Євангелія.
23 Надіюся послати його, як тільки довідаюся, що буде зі мною.
24 Але переконаний у Господі, що й сам незабаром прийду.
25 Вважав за потрібне послати до вас Епафродита — мого брата, помічника і співвоїна, а вашого посланця і служителя в моїй потребі.
26 Адже він побивався за всіма вами й був дуже стривожений, оскільки ви почули, що він захворів.
27 Бо він захворів і був при смерті, але Бог помилував його, і не тільки його, а й мене, щоб я не мав смутку за смутком.
28 Тому я швидко послав його, аби, побачивши його, ви знову зраділи, та щоб і я не страждав.
29 Прийміть же його в Господі з повною радістю і шануйте таких,
30 бо він за справу Христа був близько до смерті, наражаючи своє життя на небезпеку, аби доповнити недостаток вашого служіння для мене.
Послання св. апостола Павла до филип'ян, 2 глава