1 В Іконії сталося таке, що вони разом увійшли до юдейської синагоги і говорили так, що повірила дуже велика кількість юдеїв і греків.
2 Ті ж юдеї, які не повірили, підбурили та озлобили душі язичників проти братів.
3 Втім, вони були тут досить часу, відважно діючи в Господі, Який підтверджував слово Своєї благодаті, роблячи ознаки та чудеса їхніми руками.
4 І розділилися люди в місті: деякі були з юдеями, інші — з апостолами.
5 Коли язичники та юдеї зі своїми керівниками здійснили напад, щоб над ними поглумитися й побити їх камінням,
6 вони, довідавшись про це, втекли до лікаонських міст: у Лістру, Дервію та в околиці
7 і там благовістили.
8 У Лістрі був один чоловік, хворий на ноги, кривий від народження; він ніколи не ходив.
9 Він слухав Павла, який говорив. Поглянувши на нього і побачивши, що має віру для зцілення,
10 Павло дуже голосно сказав: Устань прямо на ноги! Той підскочив і почав ходити.
11 Люди побачили, що зробив Павло, і піднесли свій голос, вигукуючи по-лікаонському: До нас зійшли боги в людській подобі!
12 І почали називати Варнаву Зевсом, а Павла — Гермесом, оскільки той був провідним у слові.
13 Жрець Зевса, який перебував за містом, привів до брами биків з вінками, збираючись разом з юрбою приносити жертву.
14 Почувши це, апостоли Варнава й Павло роздерли свій одяг і кинулися між людей, гукаючи:
15 Люди, що ви робите? Ми є такими ж людьми, як і ви, котрі благовістять вам відвертатися від цієї марноти до Живого Бога, Який створив небо, землю, море і все, що в них.
16 Він у минулих поколіннях допустив, щоб усі народи ходили своїми дорогами.
17 Проте Він не переставав свідчити про Себе, творячи добро, даючи вам дощ з неба і вчасно врожай, насичуючи їжею та веселістю ваші серця!
18 І, говорячи це, вони ледь стримали людей приносити їм жертву.
19 Але прийшли з Антіохії та Іконії юдеї і, підбуривши людей, побили Павла камінням і виволокли його за місто, думаючи, що він помер.
20 Коли учні оточили його, він устав і ввійшов у місто. А назавтра пішов з Варнавою до Дервії.
21 Звістивши Євангеліє тому місту та навчивши багатьох, повернули назад до Лістри, Іконії та Антіохії.
22 Вони зміцнювали душі учнів, закликали залишатися у вірі. Бо ми маємо, — казали вони, — через великі утиски увійти до Царства Божого.
23 І вони, настановивши їм пресвітерів для всіх Церков і помолившись з постом, передали їх Господу, в Якого повірили.
24 Пройшовши Пісидію, вони прийшли в Памфилію
25 і, проголосивши слово в Пергії, спустилися до Атталії.
26 Звідти вони відпливли до Антіохії, де були передані Божій благодаті на справу, яку вони і завершили.
27 Прибувши туди і зібравши Церкву, розповіли, що Бог зробив через них, як відчинив язичникам двері віри.
28 І немало часу перебували вони з учнями.
Дії святих апостолів, 14 глава