1 Від старця [1] до мого улюбленого друга Ґая, якого я насправді люблю.
2 Любий друже! Я молюся, щоб ти процвітав в усьому, і щоб був здоровий, бо вже я знаю, що ти духовно процвітаєш.
3 Зрадів я безмежно, коли брати наші прийшли й засвідчили відданість твою правді.[2] Вони розповіли, як неухильно йдеш ти дорогою правди.
4 І немає для мене більшої радості, ніж чути, що діти мої йдуть дорогою правди.
5 Мій любий друже! Ти чиниш правильно, коли робиш усе можливе для віруючих братів наших, хоча для тебе вони незнайомі.
6 Про любов твою вони засвідчили перед церквою. Ти добре зробиш, якщо допоможеш їм продовжити їхню мандрівку, і роби це так, як би то було Богу до вподоби.
7 Бо пішли вони служити Христу, не приймаючи ніякої допомоги від невіруючих.
8 Тож ми маємо підтримувати таких людей, щоб стати причетними до служіння істині.
9 Я написав листа до церкви, але Діотреф, який прагне бути главою її, не приділив йому ніякої уваги.
10 Тож коли я прийду, то матиму розмову з ним про те, що він робить. Він брехливо обмовляв нас, але й цього йому замало. Крім того, він не виявляє гостинності до віруючих братів наших, а тим, хто хоче їх прийняти, він заважає, і виганяє їх з церкви!
11 Любий друже! Не наслідуй того, що зле, а наслідуй добре. Той, хто робить добро, належить Богу, а хто чинить зло, Бога не знає.
12 Про Димитрія всі згадують добре, і то правда. Ми також свідчимо про нього, і ти знаєш, що свідчення наше — правдиве.
13 У мене є багато про що написати тобі, але не хочу довіряти чорнилу та перу.
14 Натомість, я сподіваюся побачити тебе незабаром і поговорити віч-на-віч.
15 Мир тобі! Друзі тут вітають тебе. Будь ласка, привітай пойменно кожного з друзів.
Третє соборне послання св. апостола Івана, 1 глава