1 Савло, ще дихаючи погрозою і вбивством на Господніх учнів, підійшов до первосвященика
2 й випросив у нього листів у Дамаск — до синагог, аби привести зв’язаними в Єрусалим тих, кого знайде з того напряму вчення, — чоловіків і жінок.
3 Коли ж він ішов і наближався вже до Дамаска, раптом його осяяло світло з неба.
4 Він упав на землю і почув голос, який говорив йому: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?
5 А він запитав: Хто ти, Господи? Він же відповів: Я — Ісус, Якого ти переслідуєш. [Важко тобі бити ногою колючку!]
6 Тож встань, увійди до міста, і скажуть тобі, що тобі потрібно робити!
7 Люди, які подорожували з ним, стояли й дивувалися, бо чули голос, але нікого не бачили.
8 Савло ж підвівся із землі, і хоч очі його були відкриті, він нічого не бачив. Тож, ведучи його за руку, вони ввійшли в Дамаск.
9 Три дні він не бачив, не їв і не пив.
10 У Дамаску був один учень на ім’я Ананій. І Господь у видінні сказав йому: Ананію! А той відповів: Ось я, Господи!
11 Господь же промовив до нього: Встань, піди на вулицю, що зветься Рівна, у домі Юди шукай тарсянина на ім’я Савло, бо ось він молиться.
12 У видінні він побачив, що муж на ім’я Ананій прийшов і поклав на нього руки, щоб він прозрів.
13 Та Ананій відповів: Господи, чув я від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він наробив твоїм святим у Єрусалимі!
14 І тут має владу від первосвящеників ув’язнювати всіх, хто кличе Твоє Ім’я.
15 А Господь йому сказав: Іди, бо для Мене він є вибраною посудиною, аби понести Моє Ім’я до народів, до царів і до синів Ізраїля.
16 Тому що Я покажу йому, скільки має він постраждати за Моє Ім’я!
17 Тож Ананій пішов, увійшов до хати, поклав на нього руки й сказав: Савле, брате! Послав мене Господь Ісус, Який з’явився тобі в дорозі, котрою ти йшов, щоб ти прозрів і наповнився Духом Святим.
18 І в мить наче якась луска відпала з його очей, і він став бачити, а вставши, охрестився
19 і прийняв їжу, аби підкріпитися. Декілька днів він пробув з учнями, які перебували в Дамаску.
20 І в синагогах він відразу ж почав проповідувати про Ісуса, що Він — Син Божий.
21 Тож дивувалися всі, хто слухав, і говорили: Хіба це не той, котрий переслідував у Єрусалимі тих, які прикликають це Ім’я, а сюди прийшов, щоби в’язати їх і вести до первосвящеників?
22 Савло ще більше міцнів і бентежив юдеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що Він є Христос.
23 А як минуло чимало днів, юдеї змовилися вбити його.
24 Савлові ж їхня змова стала відома. І вони стерегли брами день і ніч, щоб його вбити.
25 Та учні, взявши його, вночі спустили по стіні в кошику.
26 Прийшовши в Єрусалим, він намагався приєднатися до учнів, та всі боялися його, не вірячи, що він є учнем.
27 А Варнава, взявши його, привів до апостолів і розповів їм, як Павло в дорозі побачив Господа, Який говорив до нього, та як у Дамаску він відважно промовляв в Ім’я Ісуса.
28 І він був з ними, входячи й виходячи з Єрусалима, сміливо проповідуючи в Ім’я Господа.
29 Говорив же й диспутував з елліністами, а вони шукали його, щоб убити.
30 Довідавшись про це, брати повели його до Кесарії, а звідти відіслали до Тарса.
31 Отже, Церква по всій Юдеї, Галилеї та Самарії мала мир, збудовуючись і ходячи в Господньому страсі, наповнювалася втіхою Святого Духа.
32 Коли Петро обходив усіх, прибув він і до святих, які жили в Лідді.
33 Знайшов там одного чоловіка на ім’я Еней, котрий вісім років лежав у ліжку, бо був паралізований.
34 І сказав йому Петро: Енею, зціляє тебе Ісус Христос! Устань і прибери свою постіль! І той відразу встав.
35 Побачили його всі, які жили в Лідді та в Сароні, і навернулися до Господа.
36 А в Йопії була одна учениця на ім’я Тавита, що в перекладі означає Сарна; вона була сповнена добрих діл і милостинь, які чинила.
37 А сталося так, що вона тими днями захворіла й померла. Обмили її й поклали у верхній кімнаті.
38 Оскільки Лідда була близько до Йопії, то учні, почувши, що Петро там, послали до нього двох мужів, благаючи: Не полінуйся прийти до нас!
39 Уставши, Петро пішов з ними. Коли прийшов, завели його до верхньої кімнати. Усі вдови обступили його, плачучи й показуючи одяг і покривала, які робила Сарна, коли була з ними.
40 А Петро, випровадивши всіх і схилившись на коліна, помолився. І повернувшись, сказав тілу: Тавито, встань! Вона розплющила свої очі і, побачивши Петра, сіла.
41 Подавши їй руку, він підвів її. І, покликавши святих і вдовиць, він поставив її перед ними живою.
42 Це стало відомо по всій Йопії, і люди повірили в Господа.
43 Сталося так, що багато днів він залишався в Йопії, в одного Симона, який виправляв шкури.
Дії святих апостолів, 9 глава