1 Давид перерахував народ, який був з ним, і поставив над ними тисячників і сотників,
2 і послав Давид третю частину народу під керівництвом Йоава, третю частину під керівництвом Авесси, сина Саруї, брата Йоава, і третю частину під керівництвом Еттія, ґеттейця. І промовив Давид до народу: Я також безумовно вийду [1] з вами!
3 Та вони сказали: Не вийдеш, бо якщо ми будемо змушені втікати [2] , не покладуть нас на серце, і якщо помремо, половина з нас, не покладуть нас на серце, адже ти — як десять тисяч з нас! Тож тепер добре, щоби ти був для нас у місті на поміч, аби допомогти.
4 А цар їм сказав: Що буде до вподоби у ваших очах, те і вчиню. І став цар зі сторони брами, а весь народ виходив сотнями й тисячами.
5 Цар дав наказ Йоавові, Авессі та Еттієві, кажучи: Пощадіть мені юнака Авесалома! І весь народ почув, як наказував цар усім вождям про Авесалома.
6 І весь народ вийшов до лісу проти Ізраїля, і в лісі Єфрема був бій.
7 І народ Ізраїля похитнувся там перед слугами Давида, і була велика поразка в той день, і полягло двадцять тисяч чоловік.
8 Там виник розсипний бій на поверхні всієї землі, і в той день ліс продовжив у надмірі пожирати з народу — більше від тих, кого пожер серед народу меч.
9 Авесалом зустрівся зі слугами Давида. Авесалом сидів верхи на своєму мулі, і коли мул зайшов під віття великого дуба, то його голова зачепилася і зависла на дубі. Мул вирвався з-під нього, і він повис між небом і між землею.
10 Один чоловік побачив те і сповістив Йоавові, повідомляючи: Ось я бачив Авесалома, який завис на дубі!
11 А Йоав сказав чоловікові, який приніс звістку: І ось ти бачив, то як же це, що ти його не прибив до землі? Я дав би тобі десять срібняків і один пояс!
12 Та чоловік сказав Йоавові: Я… та тримав би я в руках тисячу сиклів срібла, то і тоді не наклав би своїх рук на сина царя! Адже цар наказав у наші вуха — тобі, Авессі та Еттієві, закликаючи: Збережіть мені юнака Авесалома,
13 щоб не вчинити неправедне його душі! Жодна справа не затаїться від царя, і ти виступиш проти царя.
14 У відповідь Йоав сказав: Це я почну. Не залишусь так перед тобою! І Йоав взяв у свою руку три стріли, і встромив їх у серце Авесалома, коли він був ще живий серед крони дуба,
15 і десять слуг, які носили зброю Йоава, обступили й уразили Авесалома та вбили його.
16 Тоді Йоав затрубив у ріг, і народ повернувся, щоб не гнатися за Ізраїлем, бо Йоав пощадив народ.
17 І він узяв тіло Авесалома, і кинув його у велику ущелину в лісі, у велику яму, і накидав на нього велику купу каміння. А весь Ізраїль утік, — кожний до свого поселення.
18 Авесалом, ще бувши живим, поставив собі стовп, біля якого він і був схоплений, а поставив його, щоб мати стовп у царській долині, оскільки сказавсобі: Немає в нього сина, щоб пам’ятали його ім’я. І назвав стовп: Рука Авесалома, — аж до цього дня.
19 Ахімаас, син Садока, сказав: Побіжу і сповіщу цареві, що врятував його Господь з руки його ворогів!
20 Та Йоав сказав йому: Ти не чоловік для доброї вістки в цей день! Сповістиш іншого дня, а в цей день не сповістиш, тому що помер син царя!
21 І Йоав дав вказівку Хусієві: Іди, сповісти цареві те, що ти бачив! І Хусій поклонився Йоавові, і вийшов.
22 А Ахімаас, син Садока, продовжував далі й звернувся до Йоава: Дозволь, щоб і я побіг за Хусієм! Та Йоав сказав: Навіщо бігтимеш, мій сину! Іди, немає в тебе доброї вістки, щоб ішов ти на користь.
23 Та він сказав: А якщо побіжу? І тоді Йоав йому відповів: Біжи! Тож Ахімаас побіг дорогою Кехара і перегнав Хусія.
24 А Давид сидів між двома брамами. Вартовий вийшов на дах брами на стіні, підняв свої очі й побачив: ось чоловік, який самотньо біжить перед ним.
25 Тож вартовий закричав і сповістив цареві. Якщо він сам, — сказав цар, — то є вістка в його устах! А той усе наближався і наближався.
26 І тут вартовий побачив іншого чоловіка, який біг, і вартовий біля брами закричав і проголосив: Ось інший чоловік, який самотньо біжить! І він — вісник! — сказав цар.
27 А вартовий продовжував: Я бачу біг першого, як біг Ахімааса, сина Садока. Цар же сказав: Це — добрий чоловік, і прибув з доброю вісткою.
28 Тут закричав Ахімаас, гукаючи до царя: Мир! Він поклонився цареві обличчям до землі й сказав: Благословенний Господь, твій Бог, Який видав мужів, котрі піднімають свою руку проти мого володаря-царя!
29 Та цар запитав: Чи мир юнакові Авесаломові? Я побачив велику юрбу, коли Йоав посилав царського раба і твого раба, — сказав Ахімаас, — та я не знаю, що там…
30 А цар сказав: Повернися, стань тут! І він повернувся, і став збоку.
31 І ось прибув Хусій і сказав цареві: Нехай мій володар-цар отримає добру вістку, що сьогодні Господь визволив тебе з руки всіх тих, які повстають проти тебе!
32 Та цар запитав Хусія: Чи мир юнакові Авесаломові? А Хусій відповів: Ворогам мого володаря-царя і всім, хто повстав проти нього на зло, нехай би сталося те, що з юнаком!
Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів), 18 глава