1 Тому, не спроможні більше терпіти, ми вирішили за краще самим залишитися в Афінах,
2 а Тимофія, нашого брата і Божого [служителя, а нашого] помічника в Євангелію Христа, послати, щоби запевнити вас і потішити [вас] у вашій вірі.
3 Щоб ніхто не захитався серед цих труднощів. Адже ви самі знаєте, що на те ми призначені.
4 Бо коли ми були у вас, ми вам казали наперед, що маємо страждати; так воно й сталося, і вам це відомо.
5 Тому-то і я, не витримавши більше, послав довідатися про вашу віру, щоби часом не спокусив вас спокусник, і наша праця не виявилася даремною.
6 А тепер, коли від вас повернувся Тимофій і приніс нам радісну вістку про вашу віру та любов, і що ви завжди про нас згадуєте добром, бажаючи бачити нас, як і ми вас,
7 саме тому, брати, ми втішилися вами серед усієї нашої біди й горя, через вашу віру.
8 Адже ми тепер ожили, якщо ви стоїте в Господі!
9 Яку ж подяку можемо віддати Богові за вас, за всю радість, якою через вас тішимося перед нашим Богом?
10 Ніч і день ревно молимося, щоби побачити ваші обличчя і доповнити те, чого бракує вашій вірі.
11 Сам же Бог і наш Отець, і наш Господь Ісус нехай вирівняє нашу дорогу до вас.
12 І Господь нехай помножить і наповнить вас любов’ю один до одного і до всіх, — такою ж, яку ми маємо до вас,
13 аби зміцнити ваші серця, зробити бездоганними у святості перед Богом і нашим Отцем під час приходу Господа нашого Ісуса з усіма Його святими. Амінь [1].
Перше послання св. апостола Павла до солунян, 3 глава