1 Мойсей скликав усіх ізраїльських синів і сказав їм: Ви бачили все, що Господь учинив перед вами в Єгипетській землі фараонові, його слугам та всій його землі, —
2 ті великі випробовування, які бачили твої очі, великі знамення та чудеса.
3 Та Господь Бог не дав вам серця, щоб розуміти, очей, щоб бачити, та вух, щоб чути, аж до цього дня.
4 Сорок років Він водив вас по пустелі, — ваш одяг не постарів, і ваше взуття на ваших ногах не зносилося;
5 ви не їли хліба й не пили вина чи міцного напою, щоб ви знали, що Він — Господь, ваш Бог.
6 А коли ви прийшли на це місце, то нам назустріч вийшов на війну Сеон, цар Есевона, та Оґ, цар Васану, і ми побили їх,
7 забрали їхню землю, і я дав її в спадщину Рувимові, Ґадові та половині племені Манасії.
8 Тож пильнуйте, щоб виконувати всі слова цього завіту, щоб ви розуміли все, що будете чинити.
9 Ви всі сьогодні стали перед Господом, вашим Богом — голови ваших племен, ваші старійшини, ваші судді й ваші писарі, кожний ізраїльський мужчина,
10 ваші жінки, ваші діти та захожий, який проживає серед вашого табору, від вашого дроворуба й до вашого водоноса, —
11 щоб ти вступив у завіт із Господом, своїм Богом, та в Його клятви, які Господь, твій Бог, укладає сьогодні з тобою,
12 щоб установити тебе Своїм народом, і щоб Він був твоїм Богом, як Він і сказав тобі та як поклявся твоїм батькам, Авраамові, Ісаакові та Якову.
13 Укладаю цей завіт і цю клятву не лише з вами,
14 але як з тими, хто тут присутній з нами сьогодні перед Господом, нашим Богом, так і з тими, кого сьогодні з нами немає.
15 Адже ви самі знаєте, як ми жили в Єгипетській землі та як пройшли через народи, через які ви пройшли,
16 і ви бачили їхні гидоти та їхніх ідолів, яких вони мають, — дерево й каміння, срібло й золото.
17 Чи є хтось серед вас — чоловік чи жінка, сім’я чи плем’я, — чий розум відвернувся від Господа, вашого Бога, щоб іти служити богам тих народів? Чи є хтось серед вас коренем, який пускає вгору пагінці з отрутою та гіркотою?
18 І буде, — якщо хтось почує слова цього прокляття та провіщатиме у своєму серці, кажучи: Усе буде в мене гаразд, коли я ходитиму в блуканні свого серця, — щоб таким чином грішник не погубив із собою безгрішного!
19 Бог не захоче простити йому, але гнів Господа та Його ревнощі запалають тоді на того чоловіка, і всі прокляття цього завіту, записані в книзі цього закону, спадуть на нього, і Господь зітре його ім’я з-під неба.
20 Господь відлучить його від усіх ізраїльських синів на погибель згідно з усіма прокляттями завіту, записаними в книзі цього закону.
21 І скаже інше покоління, ваші сини, які народяться після вас, і чужинець, який прийде з далекої землі, коли побачать кари тієї землі та її хвороби, які Господь зіслав на неї, —
22 сірку та випалену сіль; коли вся ця земля не буде засіватися чи родити, і не зійде на ній жодна зелень, подібно як були знищені Содом і Гоморра, Адама і Севоїм, які Господь знищив у гніві та люті, —
23 тоді всі народи скажуть: За що Господь учинив так із цією землею? Яка це велика лють гніву!
24 І скажуть: Це тому, що вони покинули завіт Господа, Бога своїх батьків, який Він уклав з їхніми батьками, коли вивів їх з Єгипетської землі,
25 і, пішовши, служили іншим богам та поклонялися їм — богам, яких вони не знали, і яких Він не призначав їм.
26 Тож Господь запалав гнівом на ту землю, щоб навести на неї всі прокляття, записані в цій книзі.
27 Господь прогнав їх з їхньої землі в гніві, люті та дуже великому обуренні й закинув їх в іншу землю, як це і є тепер.
28 Скрите належить Господу, нашому Богу, а відкрите — нам та нашим дітям навіки, щоб виконувати всі слова цього закону.
П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону, 29 глава