1 Знову й знову запевняю вас: хто не входить до овечої кошари дверима, але перелазить в іншому місці, той злодій і розбійник,
2 а хто входить дверима, той пастир овець.
3 Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець по імені й виводить їх.
4 Коли він усіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос;
5 за чужим же вони не підуть, а втікатимуть від нього, бо не знають чужого голосу!
6 Таку притчу розповів їм Ісус. Та вони не зрозуміли, що означало те, про що Він говорив їм.
7 Тоді ще сказав [їм] Ісус: Знову й знову запевняю вас, що Я — двері для овець.
8 Усі, котрі приходили переді Мною, були злодії та розбійники, але вівці не слухали їх.
9 Я — двері! Якщо хто Мною ввійде, то буде спасенний; він увійде і вийде, і знайде пасовисько.
10 Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити і погубити. Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали.
11 Я — Пастир добрий! Пастир добрий кладе Свою душу за овець.
12 Наймит же і той, хто не є пастирем, якому вівці не належать, коли бачить наближення вовка, кидає овець і втікає, а вовк хапає і розполохує [овець];
13 [наймит утікає], адже він — наймит і про овець не дбає.
14 Я — Пастир добрий. І Я знаю Своїх, і Мої знають Мене;
15 як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця, і кладу Свою душу за овець.
16 Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир.
17 Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу Свою душу, аби знову прийняти її.
18 Ніхто не бере її від Мене, але Я Сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця.
19 Через ці слова знову виникла незгода між юдеями.
20 Багато з них казали: Він має біса та є несамовитим! Навіщо слухаєте Його?
21 Інші казали: Ні, це не слова біснуватого. Хіба може біс відкрити очі сліпому?
22 Було тоді в Єрусалимі свято Відновлення; стояла зима.
23 Ісус ходив у храмі — в притворі Соломона.
24 Його обступили юдеї і говорили Йому: Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос [1] , скажи нам відкрито!
25 Ісус відповів їм: Я вам сказав, а ви не вірите. Справи, які Я чиню в Ім’я Мого Отця, вони свідчать про Мене.
26 Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець,
27 [як Я вам сказав]. Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною,
28 і Я даю їм вічне життя, і вони не загинуть повік, і ніхто не забере їх з Моїх рук.
29 Мій Отець, Який дав їх Мені, є більший від усіх, і ніхто не може забрати [їх] з руки [Мого] Отця.
30 Я і Отець — Ми одне!
31 І знову юдеї взялися за каміння, щоб Його каменувати.
32 Ісус відповів їм: Багато добрих діл показав Я вам від [Мого] Отця. За яке із цих діл хочете Мене каменувати?
33 Відповіли Йому юдеї, [кажучи]: Не за добрі діла каменуємо Тебе, але за богозневагу, за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом!
34 Ісус відповів їм: Хіба не написано у вашому Законі: Я сказав: ви боги?
35 Якщо богами назвав Він тих, до кого було слово Боже, — а Писання не може бути порушене, —
36 то про Того, Кого Отець освятив і послав у світ, ви кажете, що Він зневажає Бога, бо Я сказав: Я Божий Син?
37 Якщо Я не роблю діл Мого Отця, то не вірте Мені;
38 якщо ж Я роблю, то хоч не вірите Мені, — вірте ділам, щоб ви зрозуміли й пізнали, що Отець у Мені, а Я — в Отці.
39 І знову намагалися схопити Його, але Він уникнув їхніх рук.
40 Тож пішов знову на другий бік Йордану, на те місце, де Іван колись хрестив, і залишився там.
41 І багато людей прийшло до Нього. Вони говорили, що Іван не зробив жодного чуда, проте все, що говорив Іван про Нього, було істинним.
42 І багато хто там повірив у Нього.
Євангелія від св. Івана, 10 глава