«Господнього» / Симфония / Турконяк

Ті з рабів фараона, хто побоявся Господнього слова, зігнали свою худобу під накриття.

Кожен дар вашої [хлібної] жертви нехай буде посолений сіллю. Не залишите ваших жертвоприношень без солі Господнього завіту; на кожному вашому дарі принесете Господу, вашому Богові, солі.

Бо за Господнім розпорядженням підіймалися і дотримувалися Господнього застереження, за Господнім розпорядженням — під керівництвом Мойсея.

І вони вирушили від Господньої гори шляхом у три дні. А перед ними рухався ковчег Господнього завіту шляхом у три дні, щоб виявити для них місце для відпочинку.

І гнів Господнього обурення спалахнув проти них; і Він відійшов.

І все ж таки вони рішуче пішли на вершину гори. А ковчег Господнього завіту і Мойсей не рушали з табору.

Кожний, хто тільки доторкається до Господнього намету, гине. Невже ми зовсім вимремо?

Тож Мойсей звернувся до народу, кажучи: Добре озбройте з-поміж себе чоловіків, щоб стали до Господнього бою проти мадіямців, аби звершити помсту від Господа мадіямцям!

Адже вони, за словом Валаама, були для ізраїльських синів на відступлення і зневаження Господнього слова через Фоґора, коли була пошесть у Господній громаді!

Замість ваших батьків ось постали ви, натовп грішних людей, щоб ще продовжити гнів Господнього обурення на Ізраїля.

І заповів Мойсей ізраїльським синам з наказу Господнього, промовляючи: Так говорить плем’я синів Йосифових.

Того часу Господь відділив плем’я Левія, щоб левіти носили ковчег Господнього завіту, стояли перед Господом, священнодіяли та приносили молитви Його Імені, як це і є аж до цього дня.

Мойсей написав слова цього закону в книзі й дав священикам, синам Левія, які носять ковчег Господнього завіту, та старійшинам ізраїльських синів.

то заповів левітам, які носять ковчег Господнього завіту, кажучи:

А про Йосифа сказав: Його земля — від Господнього благословення, — від сезонів неба і роси та від безодень підземних джерел,

А священикам Ісус сказав: Підніміть ковчег Господнього завіту і йдіть перед народом! І священики взяли ковчег Господнього завіту, і пішли перед народом.

І народ підвівся зі своїх наметів, щоби перейти Йордан, а священики підняли ковчег Господнього завіту перед народом.

Коли ж священики, які несли ковчег завіту, входили в Йордан, і ноги священиків, які несли ковчег Господнього завіту, скраю замочилися у воді Йордану, а Йордан був переповнений — у всьому своєму руслі, як у дні жнив пшениці,

І священики, які несли ковчег Господнього завіту, стали на суші посеред Йордану. А всі ізраїльські сини переходили по суші, аж доки не закінчив увесь народ переходити Йордан.

Ісус встановив і інших дванадцять каменів у самому Йордані на місці, що було під ногами священиків, які несли ковчег Господнього завіту, і вони є там аж до сьогоднішнього дня.

І сталося, коли закінчив увесь народ переходити, то перейшов також ковчег Господнього завіту, і каміння перед ними.

Дай вказівку священикам, які несуть ковчег завіту Господнього свідчення, вийти з Йордану.

І сталося, коли священики, які несли ковчег Господнього завіту, вийшли з Йордану і поставили ноги на землю, то вода Йордану потекла на своє місце і плила, як учора й третього дня, вздовж усього русла.

А він відповів йому: Я — головний полководець Господнього війська, тепер я прийшов. Тож Ісус припав долілиць до землі й сказав йому: Володарю, що наказуєш твоєму слузі?

І сім священиків, маючи сім святих труб, підуть таким чином перед Господом, і хай дадуть знак гарним звуком, а за ними нехай іде ковчег Господнього завіту.

Тож військові хай ідуть спереду, а священики, які йдуть в кінці за ковчегом Господнього завіту, хай ідуть і трублять.

На другий день Ісус устав вранці, і священики взяли ковчег Господнього завіту.

А сім священиків, які несли сім труб, ішли перед Господом, а після цього йшли військові та решта народу — за ковчегом Господнього завіту. І священики затрубили трубами, і весь натовп, який залишився, обійшов місто зблизька

то зібралися разом, щоб воювати проти Ісуса й Ізраїля — одночасно всі. Тоді Ісус збудував на горі Ґевал жертовник Господу, Богові Ізраїля, як і заповів Мойсей, Господній слуга, ізраїльським синам, як записано в законі Мойсея, — жертовник з нетесаного каміння, до яких не прикладали залізного знаряддя. І приніс там всепалення Господу та жертву спасіння. І написав Ісус на каменях второзаконня, закон Мойсея, який записав перед ізраїльськими синами. Весь Ізраїль, їхні старійшини, судді і їхні писарі переходили сюди і туди перед ковчегом, а священики і левіти взяли ковчег Господнього завіту (а тим часом половина народу, і чужинець, і місцевий житель, була поблизу гори Ґарізін, а половина — неподалік гори Ґевал, як і заповів Мойсей, Господній слуга) щоби спочатку благословити народ. І таким чином після цього Ісус прочитав усі слова цього закону, благословення і прокляття, згідно з усім написаним у законі Мойсея. Не було слова з усього, що заповів Мойсей Ісусові, чого б не прочитав Ісус до вух усього зібрання ізраїльських синів — чоловікам, жінкам, дітям і чужинцям, які приєдналися до Ізраїля.

А тепер, хіба мала для вас земля вашого спадку? То перейдіть в землю Господнього спадку, туди, де є Господній намет, і отримаєте спадок посеред нас! І ви не будете відступниками від Бога, і не відступите від Господа тим, що ви збудуєте ще один жертовник, крім жертовника Господа, нашого Бога.

Ми собі сказали: Якщо буде тоді, і нам чи до наших родів завтра так скажуть, то ми відповімо: Гляньте, подоба Господнього жертовника, який зробили наші батьки не для дарів, і не для жертв, але воно є свідченням між нами, між вами і між нашими синами!

Отже, нехай не буде, що ми відступили від Господа, щоб відійти в ці дні від Господа, збудувати собі ще один жертовник для дарів, мирних жертв і жертв спасіння, за винятком Господнього жертовника, що є перед Його наметом.

І побачив Ґедеон, що це Господній ангел, і сказав Ґедеон: О, о, Господи, Господи, бо побачив я Господнього ангела обличчям в обличчя!

І промовив Маной до Господнього ангела: Яке твоє ім’я, щоб коли збудеться твоє слово, ми тебе прославили?

Тоді Маной взяв козеня з кіз і жертву і приніс до каменя Господнього — Господу, Який творить подивугідне. І Маной та його жінка дивилися.

і запитали Господа Ізраїльські сини. А в ті дні там був ковчег Господнього завіту,

Так вона чинила з року в рік, коли вона приходила до Господнього дому. І була зневірена, плакала та не їла.

І після того, як попоїли вони в Силомі, Анна піднялася і стала перед Господом, а Ілі, священик, сидів на сидінні, на порозі Господнього храму.

І слуга Ілі сказав їй: Доки будеш п’яною? Нехай мине твоє вино, тож піди з-перед Господнього обличчя!

і сказав їм: Навіщо чините за цим словом, яке я чую з уст усього Господнього народу!

Самуїл спав аж до ранку, устав вранці й відчинив двері Господнього дому. І Самуїл побоявся сповістити видіння Ілієві.

І сталося, коли встали вранці, і ось Даґон упав долілиць перед ковчегом Господнього завіту, а голова Даґона і обидві долоні його рук відділені — кожна перед порогом, і обидві кисті його рук упали на поріг, залишився тільки тулуб Даґона.

І золоті миші за кількістю всіх міст филистимців, п’ять сатрапів із закріпленого міста і аж до поселення ферезейців, до великого каменя, на який поклали ковчег Господнього завіту, що в полі Осії Ветсамусита.

І приходять мужі Каріятіяріма, і беруть ковчег Господнього завіту, і вносять його в дім Амінадава, який на узгір’ї, а його сина Елеазара посвятили, щоб охороняв ковчег Господнього завіту.

Якщо ж не будете слухатися Господнього голосу й будете змагатися з устами Господа, то Господня рука буде на вас і на вашому цареві.

тож я сказав: Тепер филистимці прийдуть до мене в Ґалґал, а я не умолив Господнього обличчя! Тож я змусив себе і приніс всепалення!

Чому ж ти не послухався Господнього голосу, але кинувся захопити здобич і вчинив зло перед Господом?

Тож учиниш милосердно з твоїм рабом, бо до Господнього завіту привів ти твого раба із собою! Якщо ж є неправда у твоєму рабові, убий ти мене! А так, то навіщо мене ведеш до свого батька?

І священик Авімелех дав йому хліби покладання, бо не було там хліба, хіба що хліби присутності, принесені з-перед Господнього обличчя, щоб поставити теплий хліб, у день, коли він їх брав.

Та Давид сказав Авессі: Не впокориш його! Бо хто підніме свою руку на Господнього помазаника і залишиться непокараним?