«Господнього» / Симфония / Турконяк

А священикові Авіятарові цар сказав: Втікай ти в Анатот на своє поле, бо в цей день ти заслуговуєш смерті, та тебе не вб’ю, бо ти носив ковчег Господнього завіту перед моїм батьком, і тому, що ти зазнав страждань у всьому, у чому зазнав страждань мій батько!

І дійшла чутка аж до Йоава, сина Саруї (бо Йоав звернув за Адонієм, а не пішов за Соломоном), і Йоав утік до Господнього намету, і схопився за роги жертовника.

І Соломонові сповістили, доповідаючи: Йоав утік до Господнього намету, і ось тримається за роги жертовника! І послав Соломон до Йоава, кажучи: Що тобі сталося, чому ти втік до жертовника? А Йоав сказав: Бо я отримав страх перед тобою, і втік до Господа. І цар Соломон послав Ванею, сина Йодая, кажучи: Іди, убий його і поховай його.

І пішов Ванея, син Йодая, до Йоава, до Господнього намету, і сказав йому: Так говорить цар: Вийди! А Йоав відповів: Не вийду, тут помру! І Ванея, син Йодая, повернувся і сказав цареві, доповідаючи: Так і так сказав Йоав і так мені відповів.

І Соломон пробудився, і це був сон. І він устав, прийшов у Єрусалим і став перед жертовником, що перед входом до ковчега Господнього завіту в Сіоні, приніс всепалення, звершив мирні жертви і влаштував собі та всім своїм слугам великий бенкет.

І сталося, що в чотириста сороковому році після виходу синів Ізраїля з Єгипту, у четвертому році другого місяця цар Соломон зацарював над Ізраїлем. І наказав цар, і приносять великі цінні камені для основи дому та камені нетесані, і сини Соломона та сини Хірама нарізали, і поклали їх. У четвертому році він заклав основу Господнього дому в місяці нісані — другому місяці. В одинадцятому році в місяці ваала (це восьмий місяць) закінчили дім з усіма його ділами і з усім його устаткуванням.

давіра посередині дому всередині, щоб там поставити ковчег Господнього завіту.

а також казани, пательні, миски і весь посуд, який зробив Хірам для царя Соломона, для Господнього дому. Сорок вісім стовпів дому царя і Господнього дому. Усі діла, які зробив Хірам для царя, повністю з міді.

І цар Соломон передав посуд, який зробив, до Господнього дому, золотий жертовник і золотий стіл, на якому хліби покладання, свічники, —

І завершено всяке діло Господнього дому, яке зробив Соломон. І вніс Соломон святощі Давида, свого батька, і всі святощі Соломона. Срібло, золото і посуд він дав до скарбниць Господнього дому.

І сталося, коли через двадцять років Соломон закінчив будувати Господній дім і свій дім, тоді цар Соломон зібрав усіх старійшин Ізраїля в Сіоні, щоб принести ковчег Господнього завіту з міста Давида (це Сіон),

І сталося, коли Соломон закінчив молитися до Господа всією молитвою і це благання, то він устав з-перед Господнього жертовника, після того, як схилився на свої коліна, і простягнув свої руки до неба.

У той день цар освятив середину двору, що перед входом Господнього дому, бо приніс там всепалення, жертви і жир мирних жертв, оскільки мідний жертовник, що перед Господом, був малий, так що неможливо було принести на ньому всі всепалення і мирні жертви.

І цар зробив з нетесаного дерева підпори для Господнього дому і дому царя, а також сопілки і гусла для співаків. Таке нетесане дерево більше не прибувало в землю й ніде не появлялося аж до цього дня).

Так говорить Господь: Ви не підете і не воюватимете з вашими братами, синами Ізраїля! Нехай кожний повернеться до свого дому, бо від Мене сталася ця справа! І прислухалися до Господнього слова, і зупинилися, — щоб іти за Господнім словом. А цар Соломон спав зі своїми батьками, — він був похований зі своїми батьками в місті Давида. І зацарював Ровоам, його син, замість нього в Єрусалимі, бувши шістнадцятилітнього віку, коли він зацарював. Дванадцять років він царював у Єрусалимі, а ім’я його матері — Наанана, дочка Анана, сина Нааса, царя синів Аммона. І він чинив погане перед Господом, і не пішов дорогою Давида, свого батька. І був чоловік з гори Єфрема, раб Соломона, його ім’я — Єровоам, а ім’я його матері — Саріра, жінка-розпусниця. І Соломон поставив його за володаря над податком дому Йосифа, і він збудував Соломонові Саріра, що на горі Єфрема, і були в нього триста колісниць коней. Він збудував замок податками дому Єфрема, він замкнув мури міста Давида і підносився на царство. А Соломон розшукував його вбити, тож він злякався і втік до Сусакіма, царя Єгипту, і був з ним, аж доки не помер Соломон. Єровоам почув у Єгипті, що Соломон помер, і сказав до вух Сусакіма, царя Єгипту, прохаючи: Відішли мене, і я піду до своєї землі. І сказав йому Сусакім: Попроси будь-яке прохання, і тобі дам. І Сусакім дав Єровоамові Ану, старшу сестру своєї жінки Текеміни, — йому за жінку. Вона була великою серед дочок царя і народила Єровоамові його сина Авію. І сказав Єровоам Сусакімові: Направду відпусти мене, і піду. І Єровоам вийшов із Єгипту, і пішов у землю Саріри, що на горі Єфрема. І зібрався туди весь скіпетр Єфрема. І там Єровоам збудував замок. І захворіла його дитина дуже тяжкою хворобою. І пішов Єровоам запитати про дитину. І сказав своїй жінці Ані: Встань і йди, запитай Бога про дитину, чи житиме від своєї хвороби. І був чоловік у Силомі на ім’я Ахія, і він був шістдесятилітнього віку, і Господнє слово було з ним. І сказав Єровоам своїй жінці: Встань і візьми у свою руку хліба для Божого чоловіка, паляниці для його дітей, виноград і посудину меду. Тож жінка встала і взяла у свою руку хліба, дві паляниці, виноград і посудину меду для Ахії. А чоловік був старий, і його очі стали темними, так що він не бачив. І вона піднялася із Саріри, і пішла. І сталося, коли вона входила в місто, до Ахії, силонійця, то Ахія сказав своєму слузі: Вийди назустріч Ані, жінці Єровоама, і скажеш їй: Увійди і не стій, бо так каже Господь: Погане Я нашлю на тебе! І ввійшла Ана до Божого чоловіка, і Ахія сказав їй: Навіщо ти мені принесла хліб, паляниці, виноград і посудину меду? Так говорить Господь: Ось ти відійдеш від Мене, і буде, коли ти входитимеш через браму до Саріри, твої служниці вийдуть тобі назустріч і скажуть тобі: Дитина померла! Бо так говорить Господь: Ось Я вигублю в Єровоама кожного, хто мочиться до стіни, і померлі Єровоама, які будуть в місті, їх з’їдять пси, а мертвого, який у полі, склюють небесні птахи. А дитину оплакуватимуть: Горе, Господи! — бо в ньому знайдено добре слово, в Господі. І пішла жінка, як почула, і сталося, коли ввійшла до Саріри, то дитина померла, і назустріч вирвався крик. І Єровоам пішов до Сікіми, що на горі Єфрема, і зібрав там племена Ізраїля. Туди пішов і Ровоам, син Соломона. І було Господнє слово до Самеї, еламійця, яке наказувало: Візьми собі новий одяг, який ще не був у воді, і розірви його на дванадцять частин, і даси Єровоамові, і скажеш йому: Так каже Господь: Візьми собі десять частин, щоб одягнутися! І Єровоам узяв. А Самея сказав: Так говорить Господь про десять племен Ізраїля! І сказав народ Ровоаму, синові Соломона: Твій батько зробив тяжким своє ярмо на нас і тягарем для нас зробив їжу свого столу. Тепер же, якщо ти нам облегшиш, то тобі служитимемо. І сказав Ровоам до народу: Ще три дні, і відповім вам слово. І сказав Ровоам: Приведіть мені старійшин, і пораджуся з ними, яке слово маю відповісти народові на третій день. І говорив Ровоам до їхніх вух так, як послав до нього народ, і сказали старійшини народу: Так промовив до тебе народ. Та Ровоам відкинув їхню раду, — не милою вона була перед ним. І він послав, і привів вихованих з ним, і сказав їм таке: Таке послав до мене народ, кажучи. А виховані з ним юнаки сказали: Так промовиш до народу, заявляючи: Мій мізинець товстіший за стегна мого батька! Мій батько бичував вас бичами, я ж пануватиму над вами скорпіонами! І вгодило слово перед Ровоамом, і він відповів народові, так, як йому порадили виховані з ним молодці. І весь народ, як один чоловік, промовив, кожний до свого ближнього, і всі закричали, вигукуючи: Немає нам частки в Давиді, ні спадку в сині Єссея! По своїх наметах, Ізраїлю, бо цей чоловік не буде нам за володаря чи за проводиря! І розійшовся весь народ із Сікіми, і кожний пішов до своїх поселень. І Ровоам залишився непохитним, він відійшов, піднявся у свою колісницю та ввійшов у Єрусалим, а за ним попрямував увесь скіпетр Юди і весь скіпетр Веніаміна. І сталося, коли наставав новий рік, Ровоам зібрав усіх мужів Юди та Веніаміна і пішов воювати з Єровоамом до Сікіма. І було Господнє слово до Самея, Божого чоловіка, кажучи: Скажи Ровоамові, цареві Юди, і всьому домові Юди, Веніаміна і народові, який залишився, кажучи: Так говорить Господь: Не підете і не воюватимете з вашими братами, синами Ізраїля! Нехай кожний повернеться до свого дому, бо від Мене збулася ця справа! І прислухалися до Господнього слова, і зупинилися, щоб не йти, згідно з Господнім словом.

і він промовив до Божого чоловіка, котрий прийшов із землі Юди, мовлячи: Так говорить Господь: Через те, що ти збунтувався проти Господнього слова і не виконав заповіді, яку тобі заповів Твій Господь Бог,

І почув той, хто повернув його з дороги, і сказав: Це — Божий чоловік, який збунтувався проти Господнього слова.

і він захопив усі скарби Господнього дому, скарби дому царя і золоті щити, які Давид узяв з руки слуг Адраазара, царя Суви, і доставив їх у Єрусалим, — усе забрав, у тому числі й золоті щити!

І відбувалося таке, коли цар приходив до Господнього дому, то супроводжуючі охоронці забирали їх і ставили їх у будинку охоронців.

І він сказав йому: Через те, що ти не послухався Господнього голосу, ось ти відходиш від мене, і уразить тебе лев! І він пішов від нього, і знайшов його лев, і його уразив.

Та Йосафат звернувся до царя Ізраїля: Чи немає тут Господнього пророка? Давайте запитаємо Господа через нього!