«Господнього» / Симфония / Турконяк

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

І було йому обіцяно Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.

звіщати рік Господнього помилування!

щоб від обличчя Господнього прийшов час відлиги, щоби послав наперед призначеного вам Ісуса Христа,

А Петро до неї: Як це сталося, що ви змовилися випробовувати Господнього Духа? Ось при дверях ті, які поховали твого чоловіка, — і тебе винесуть!

А вони засвідчили й після проповіді Слова Господнього повернулися в Єрусалим. Благовістили вони й у багатьох самарійських селах.

Отже, брати, будьте довготерпеливі до Господнього приходу. Ось хлібороб очікує дорогоцінного врожаю від землі, терпляче очікує його, доки випадуть ранній та пізній дощі.

Не можете пити з Господньої чаші та з чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу і столу демонського.

Ми ж усі з відкритим обличчям, мов у дзеркалі, оглядаємо Господню славу і перетворюємося в той самий образ від слави в славу, як від Господнього Духа.

Когось іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

Це говоримо вам Словом Господнім: що ми, живі, які залишимося до приходу Господнього, не випередимо померлих.

Я був у дусі Господнього дня і почув за собою гучний, наче сурми, голос,

Ті з рабів фараона, хто побоявся Господнього слова, зігнали свою худобу під накриття.

Кожен дар вашої [хлібної] жертви нехай буде посолений сіллю. Не залишите ваших жертвоприношень без солі Господнього завіту; на кожному вашому дарі принесете Господу, вашому Богові, солі.

Бо за Господнім розпорядженням підіймалися і дотримувалися Господнього застереження, за Господнім розпорядженням — під керівництвом Мойсея.

І вони вирушили від Господньої гори шляхом у три дні. А перед ними рухався ковчег Господнього завіту шляхом у три дні, щоб виявити для них місце для відпочинку.

І гнів Господнього обурення спалахнув проти них; і Він відійшов.

І все ж таки вони рішуче пішли на вершину гори. А ковчег Господнього завіту і Мойсей не рушали з табору.

Кожний, хто тільки доторкається до Господнього намету, гине. Невже ми зовсім вимремо?

Тож Мойсей звернувся до народу, кажучи: Добре озбройте з-поміж себе чоловіків, щоб стали до Господнього бою проти мадіямців, аби звершити помсту від Господа мадіямцям!

Адже вони, за словом Валаама, були для ізраїльських синів на відступлення і зневаження Господнього слова через Фоґора, коли була пошесть у Господній громаді!

Замість ваших батьків ось постали ви, натовп грішних людей, щоб ще продовжити гнів Господнього обурення на Ізраїля.

І заповів Мойсей ізраїльським синам з наказу Господнього, промовляючи: Так говорить плем’я синів Йосифових.

Того часу Господь відділив плем’я Левія, щоб левіти носили ковчег Господнього завіту, стояли перед Господом, священнодіяли та приносили молитви Його Імені, як це і є аж до цього дня.

Мойсей написав слова цього закону в книзі й дав священикам, синам Левія, які носять ковчег Господнього завіту, та старійшинам ізраїльських синів.

то заповів левітам, які носять ковчег Господнього завіту, кажучи:

А про Йосифа сказав: Його земля — від Господнього благословення, — від сезонів неба і роси та від безодень підземних джерел,

А священикам Ісус сказав: Підніміть ковчег Господнього завіту і йдіть перед народом! І священики взяли ковчег Господнього завіту, і пішли перед народом.

І народ підвівся зі своїх наметів, щоби перейти Йордан, а священики підняли ковчег Господнього завіту перед народом.

Коли ж священики, які несли ковчег завіту, входили в Йордан, і ноги священиків, які несли ковчег Господнього завіту, скраю замочилися у воді Йордану, а Йордан був переповнений — у всьому своєму руслі, як у дні жнив пшениці,

І священики, які несли ковчег Господнього завіту, стали на суші посеред Йордану. А всі ізраїльські сини переходили по суші, аж доки не закінчив увесь народ переходити Йордан.

Ісус встановив і інших дванадцять каменів у самому Йордані на місці, що було під ногами священиків, які несли ковчег Господнього завіту, і вони є там аж до сьогоднішнього дня.

І сталося, коли закінчив увесь народ переходити, то перейшов також ковчег Господнього завіту, і каміння перед ними.

Дай вказівку священикам, які несуть ковчег завіту Господнього свідчення, вийти з Йордану.

І сталося, коли священики, які несли ковчег Господнього завіту, вийшли з Йордану і поставили ноги на землю, то вода Йордану потекла на своє місце і плила, як учора й третього дня, вздовж усього русла.

А він відповів йому: Я — головний полководець Господнього війська, тепер я прийшов. Тож Ісус припав долілиць до землі й сказав йому: Володарю, що наказуєш твоєму слузі?

І сім священиків, маючи сім святих труб, підуть таким чином перед Господом, і хай дадуть знак гарним звуком, а за ними нехай іде ковчег Господнього завіту.

Тож військові хай ідуть спереду, а священики, які йдуть в кінці за ковчегом Господнього завіту, хай ідуть і трублять.

На другий день Ісус устав вранці, і священики взяли ковчег Господнього завіту.

А сім священиків, які несли сім труб, ішли перед Господом, а після цього йшли військові та решта народу — за ковчегом Господнього завіту. І священики затрубили трубами, і весь натовп, який залишився, обійшов місто зблизька

то зібралися разом, щоб воювати проти Ісуса й Ізраїля — одночасно всі. Тоді Ісус збудував на горі Ґевал жертовник Господу, Богові Ізраїля, як і заповів Мойсей, Господній слуга, ізраїльським синам, як записано в законі Мойсея, — жертовник з нетесаного каміння, до яких не прикладали залізного знаряддя. І приніс там всепалення Господу та жертву спасіння. І написав Ісус на каменях второзаконня, закон Мойсея, який записав перед ізраїльськими синами. Весь Ізраїль, їхні старійшини, судді і їхні писарі переходили сюди і туди перед ковчегом, а священики і левіти взяли ковчег Господнього завіту (а тим часом половина народу, і чужинець, і місцевий житель, була поблизу гори Ґарізін, а половина — неподалік гори Ґевал, як і заповів Мойсей, Господній слуга) щоби спочатку благословити народ. І таким чином після цього Ісус прочитав усі слова цього закону, благословення і прокляття, згідно з усім написаним у законі Мойсея. Не було слова з усього, що заповів Мойсей Ісусові, чого б не прочитав Ісус до вух усього зібрання ізраїльських синів — чоловікам, жінкам, дітям і чужинцям, які приєдналися до Ізраїля.

А тепер, хіба мала для вас земля вашого спадку? То перейдіть в землю Господнього спадку, туди, де є Господній намет, і отримаєте спадок посеред нас! І ви не будете відступниками від Бога, і не відступите від Господа тим, що ви збудуєте ще один жертовник, крім жертовника Господа, нашого Бога.

Ми собі сказали: Якщо буде тоді, і нам чи до наших родів завтра так скажуть, то ми відповімо: Гляньте, подоба Господнього жертовника, який зробили наші батьки не для дарів, і не для жертв, але воно є свідченням між нами, між вами і між нашими синами!

Отже, нехай не буде, що ми відступили від Господа, щоб відійти в ці дні від Господа, збудувати собі ще один жертовник для дарів, мирних жертв і жертв спасіння, за винятком Господнього жертовника, що є перед Його наметом.

І побачив Ґедеон, що це Господній ангел, і сказав Ґедеон: О, о, Господи, Господи, бо побачив я Господнього ангела обличчям в обличчя!

І промовив Маной до Господнього ангела: Яке твоє ім’я, щоб коли збудеться твоє слово, ми тебе прославили?

Тоді Маной взяв козеня з кіз і жертву і приніс до каменя Господнього — Господу, Який творить подивугідне. І Маной та його жінка дивилися.

і запитали Господа Ізраїльські сини. А в ті дні там був ковчег Господнього завіту,

Так вона чинила з року в рік, коли вона приходила до Господнього дому. І була зневірена, плакала та не їла.

І після того, як попоїли вони в Силомі, Анна піднялася і стала перед Господом, а Ілі, священик, сидів на сидінні, на порозі Господнього храму.