«Господнього» / Симфония / Турконяк

А священикам Ісус сказав: Підніміть ковчег Господнього завіту і йдіть перед народом! І священики взяли ковчег Господнього завіту, і пішли перед народом.

І народ підвівся зі своїх наметів, щоби перейти Йордан, а священики підняли ковчег Господнього завіту перед народом.

Коли ж священики, які несли ковчег завіту, входили в Йордан, і ноги священиків, які несли ковчег Господнього завіту, скраю замочилися у воді Йордану, а Йордан був переповнений — у всьому своєму руслі, як у дні жнив пшениці,

І священики, які несли ковчег Господнього завіту, стали на суші посеред Йордану. А всі ізраїльські сини переходили по суші, аж доки не закінчив увесь народ переходити Йордан.

Ісус встановив і інших дванадцять каменів у самому Йордані на місці, що було під ногами священиків, які несли ковчег Господнього завіту, і вони є там аж до сьогоднішнього дня.

І сталося, коли закінчив увесь народ переходити, то перейшов також ковчег Господнього завіту, і каміння перед ними.

Дай вказівку священикам, які несуть ковчег завіту Господнього свідчення, вийти з Йордану.

І сталося, коли священики, які несли ковчег Господнього завіту, вийшли з Йордану і поставили ноги на землю, то вода Йордану потекла на своє місце і плила, як учора й третього дня, вздовж усього русла.

А він відповів йому: Я — головний полководець Господнього війська, тепер я прийшов. Тож Ісус припав долілиць до землі й сказав йому: Володарю, що наказуєш твоєму слузі?

І сім священиків, маючи сім святих труб, підуть таким чином перед Господом, і хай дадуть знак гарним звуком, а за ними нехай іде ковчег Господнього завіту.

Тож військові хай ідуть спереду, а священики, які йдуть в кінці за ковчегом Господнього завіту, хай ідуть і трублять.

На другий день Ісус устав вранці, і священики взяли ковчег Господнього завіту.

А сім священиків, які несли сім труб, ішли перед Господом, а після цього йшли військові та решта народу — за ковчегом Господнього завіту. І священики затрубили трубами, і весь натовп, який залишився, обійшов місто зблизька

то зібралися разом, щоб воювати проти Ісуса й Ізраїля — одночасно всі. Тоді Ісус збудував на горі Ґевал жертовник Господу, Богові Ізраїля, як і заповів Мойсей, Господній слуга, ізраїльським синам, як записано в законі Мойсея, — жертовник з нетесаного каміння, до яких не прикладали залізного знаряддя. І приніс там всепалення Господу та жертву спасіння. І написав Ісус на каменях второзаконня, закон Мойсея, який записав перед ізраїльськими синами. Весь Ізраїль, їхні старійшини, судді і їхні писарі переходили сюди і туди перед ковчегом, а священики і левіти взяли ковчег Господнього завіту (а тим часом половина народу, і чужинець, і місцевий житель, була поблизу гори Ґарізін, а половина — неподалік гори Ґевал, як і заповів Мойсей, Господній слуга) щоби спочатку благословити народ. І таким чином після цього Ісус прочитав усі слова цього закону, благословення і прокляття, згідно з усім написаним у законі Мойсея. Не було слова з усього, що заповів Мойсей Ісусові, чого б не прочитав Ісус до вух усього зібрання ізраїльських синів — чоловікам, жінкам, дітям і чужинцям, які приєдналися до Ізраїля.

А тепер, хіба мала для вас земля вашого спадку? То перейдіть в землю Господнього спадку, туди, де є Господній намет, і отримаєте спадок посеред нас! І ви не будете відступниками від Бога, і не відступите від Господа тим, що ви збудуєте ще один жертовник, крім жертовника Господа, нашого Бога.

Ми собі сказали: Якщо буде тоді, і нам чи до наших родів завтра так скажуть, то ми відповімо: Гляньте, подоба Господнього жертовника, який зробили наші батьки не для дарів, і не для жертв, але воно є свідченням між нами, між вами і між нашими синами!

Отже, нехай не буде, що ми відступили від Господа, щоб відійти в ці дні від Господа, збудувати собі ще один жертовник для дарів, мирних жертв і жертв спасіння, за винятком Господнього жертовника, що є перед Його наметом.