1 Ісус сказав: «Істинно кажу вам: хто заходить до овечого загону не через хвіртку, той злодій і грабіжник, бо він хоче покрасти овець.
2 Хто ж йде через браму, той вівчар своєї отари.
3 Сторож відчиняє йому ворота, а вівці слухаються його голосу. Він кличе кожну свою вівцю по імені і виводить їх із загону.
4 Коли ж виведе, то йде попереду, а вівці йдуть слідом, бо знають його голос.
5 Та ніколи вони не підуть за незнайомцем, швидше повтікають від нього, не знаючи його голосу».
6 Ісус розповів їм цю притчу, та ніхто не зрозумів, що Він казав.
7 І знову Ісус мовив: «Істинно кажу вам: Я і є ті ворота для овець.
8 Всі ж, хто приходив до Мене — то злодії і грабіжники. Але вівці їх не слухалися.
9 Я і є ті ворота, і якщо хтось увійде через Мене, то матиме спасіння. Він увійде і вийде, знайшовши те, що йому потрібно.
10 Злодій приходить, щоб грабувати, вбивати й руйнувати. Я ж прийшов, щоб люди мали життя і мали його вдосталь.
11 Я — добрий пастух. А добрий пастух і життя віддасть за овець.
12 Наймит — то не пастух, і вівці не належать йому. Побачивши вовка, він кидає овець і тікає геть. Вовк нападає на отару, й вівці кидаються врозтіч.
13 Наймит тікає, бо його просто найняли, і йому однаково, що станеться з вівцями.
14 Я — добрий пастух. Я знаю своїх овець, і вони знають Мене.
15 Так само, як Отець знає Мене, а Я знаю Отця Свого, і життя Своє Я віддам за овець.
16 Я маю ще й інших овець, що не з цієї отари. І Я маю привести їх сюди, щоб вони чули голос Мій і стали єдиною отарою з одним пастухом. [36]
17 Через те Отець і любить Мене, що Я віддаю життя Своє, щоб потім здобути його знову.
18 Ніхто не забирає його в Мене, Я Сам віддаю його з власної волі. Я маю владу віддати життя й одержати його знову, бо маю заповідь таку від Отця Свого».
19 Після цих слів юдеї знову розділилися в суперечці.
20 Багато хто з них казав: «Він навіжений, то біс змусив Його втратити глузд. Навіщо ви Його слухаєте?»
21 Інші заперечували: «То не навіженого слова. Чи може навіжений сліпого зробити зрячим?»
22 Тим часом прийшло в Єрусалим свято Відновлення.[37] Стояла зима.
23 Ісус походжав у Храмі по Соломоновому ґанку.
24 Навколо Нього зібралися юдеї, та почали казати: «Як довго Ти триматимеш нас у непевності? Якщо Ти Христос, то скажи нам відверто».
25 Ісус відповів: «Я вам уже казав, але ви не повірили. Все, що Я здійснюю в ім’я Отця Свого, свідчить на Мою користь.
26 Та ви не вірите, бо не належите до Моєї пастви.
27 Ті ж, хто належить, слухаються голосу Мого. Я знаю їх, і вони йдуть за Мною.
28 І дарую Я їм вічне життя. Вони ніколи не помруть, і ніхто їх не вирве з рук Моїх.
29 Мій Отець, Який дав їх Мені, — величніший за всіх.[38] Тож ніхто не зможе вкрасти тих, хто йде за Мною з рук Отця Мого.
30 Отець Мій і Я — єдині».
31 Знову юдеї почали братися за каміння, щоб побити Його.
32 А Ісус мовив: «Багато добрих справ зробив Я перед очима вашими в ім’я Отця Мого. За котру ж із тих добрих справ ви хочете побити Мене камінням?»
33 Тоді юдеї відповіли Йому: «Не за добрі вчинки ми хочемо побити Тебе камінням, а за те, що ганьбиш Бога, за те, що Ти, простий смертний, намагаєшся Себе за Бога видати».
34 І сказав Ісус: «Хіба не написано у вашому Законі: „Я сказав, що ви боги?”
35 35-36 Отже, тих, до кого прийшло слово Боже, Він назвав „богами”, а Святе Писання не відкинеш. Ви ж на Того, Кого Отець освятив і послав у світ, кажете: „Ти ганьбиш Бога”. І то лише тому, що Я сказав: „Я — Син Божий”.
36
37 Якщо Я не роблю того, що Отець Мій звелів Мені робити, тоді не вірте Мені.
38 Навіть якщо ви не вірите в Мене, то повірте хоча б у діла Мої. Так ви дізнаєтесь і зрозумієте, що Отець Мій — у Мені, а Я — в Отці Своєму».
39 Юдеї знову хотіли схопити Його, та не змогли цього зробити, бо Ісус не дався їм у руки.
40 Ісус знову вирушив на інший бік Йордану, на те місце, де раніше Іоан хрестив людей. Він залишався там, і
41 багато людей приходило до Нього, кажучи: «Іоан не здійснював ніяких чудес, та все, що казав він про цього Чоловіка — правда!»
42 І багато з тих, хто був там, повірили в Нього.
Євангелія від св. Івана, 10 глава