1 І провадив Еліуй річ дальше й говорив:
2 Зажди ще трохи; я покажу тобі, що маю ще дещо про Бога сказати.
3 Почну розслїди мої здалека й стану в оборонї справедливостї Творця мого.
4 Льжи бо певно нема в слові мойму; явлюсь тобі в повнотї знання мого.
5 Знай, Бог могучий, однакже не гордить сильним, що кріпкий серцем.
6 Але він і не піддержує безбожників і дає придавленим, що їм належить.
7 Не одвертає очей він од людей правих, і на все саджає їх поруч із царями на престолї й приводить до поваги.
8 Як же инші в кайданах і звязані повороззєм нужди —
9 Він їх дїла їм покаже й гріхи їх превеликі;
10 Та відтулює їм ухо, щоб розуміли, й велить завернутись од їх ледачих учинків.
11 І, як послухають та стануть йому служити, то й провожати муть днї свої в щастї, і лїта свої в радощах;
12 Як же не послухають, — згинуть од (Божого) стрілу й визівнуть духа в слїпотї своїй.
13 Лукаві же — вони зрушують серцем своїм гнїв (Божий); вони й не кличуть до його, коли закує їх в кайдани;
14 Тим і мруть вони в молодощах, а життє їх із блудниками.
15 Бідного ж він рятує з біди його, і в тїснотї відтулює ухо його*.
16 Викликав би й тебе він з тїсноти на місце просторе, де нема притиску, й на столї твойму страва повна була б товщі.
17 Да в тебе повно розсудів безбожних, а суд і присуд — укупі.
18 О, нехай не вдарить тебе гнїв Божий карою! І найбільший викуп не спас би тебе.
19 Чи ж дасть бо він яку цїну твому багацтву? Нї, — анї золотові, анї нїякому скарбові.
20 О, не бажай тієї ночі, коли й народи з своїх місць зникають!
21 Остерегайсь, не нахиляйсь до безбожностї, яку ти волїєш, нїж тихо страдати.
22 Глянь, Бог у силї величен, і де такий, як він, законодавець?
23 Хто йому вкаже дорогу його; хто скаже: Ти чиниш несправедливість?
24 Памятай на те, щоб його дїла хвалити, що їх люде видять.
25 Всї бо люде можуть їх бачити; чоловік може їх і надалеки постерігати.
26 Ось, Бог великий й годї нам його поняти; лїт його нам не злїчити.
27 Краплями збірає він води, а вони силою виливаються дощем;
28 Ринуть вони із хмар, і густо лиються на людей.
29 А хто може зміркувати, як за далеко облаки сягають, або тріск у шатрі його?
30 А ось, він обливає його сьвітлом своїм і покриває дно моря.
31 Звідси судить він народи, звідси дає багату поживу.
32 В жменях держить блискавицю й приказує їй, кого вдарити.
33 Грім дає знати про неї, та й скот відчуває, що дїєсь.