1 Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати.
2 Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування.
3 Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене.
4 Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надїю.
5 Бог же терпіння та утїшення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусові,
6 щоб однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.
7 Тим же приймайте один одного, яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу.
8 Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отцїв,
9 а для поган — з милостї, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му.
10 І знов глаголе: Звеселїть ся, погане, з людьми Його.
11 І знов: Хвалїть Господа, всї погане, і вихваляйте Його всї люде.
12 І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть.
13 Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнєм, силою Духа сьвятого.
14 Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні всякого знання, і зможете один одного навчати.
15 Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодатї, даній менї від Бога,
16 щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовістє Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим.
17 Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах.
18 Не сьмію бо глаголати про таке, чого не вдїяв Христос через мене на послух поган, словом і дїлом,
19 силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовістє Христове.
20 Так силкувавсь я благовістити, не де іменував ся Христос, щоб на чужій основинї не будувати,
21 а яко ж писано: Кому не звіщено про Него, побачать, і котрі не чули, зрозуміють.
22 Тим же й був я з'упинений не раз, прийти до вас.
23 Тепер же, більш не маючи місця в сих країнах, бажаннє ж маючи прийти до вас од многих лїт,
24 як пійду в Іспанию, прийду до вас; сподїваюсь бо, проходючи, бачити вас, і що ви мене проведете туди, як перш вами трохи навтїшаюсь.
25 Тепер же йду в Єрусалим, служити сьвятим.
26 Зволили бо Македонцї та Ахайцї удїлити дещо вбогим сьвятим, що в Єрусалимі.
27 Зволили, та й винні їм. Коли бо в духовному їх спільниками стали погане, то повинні в тїлесному послужити й їм.
28 Се ж скінчивши й запечатавши (оддавши) їм овощ сей, пійду через вас в Іспанию.
29 Знаю ж, що прийшовши до вас, в повнї благословення благовістя Христового прийду.
30 Благаю ж вас, браттє, Господом нашим Ісусом Христом і любовю Духа, помагайте менї молитвами за мене до Бога,
31 щоб збавитись менї від непокірних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі приятна була сьвятим,
32 щоб з радістю прийшов до вас волею Божою, та й покрепив ся з вами.
33 Бог же впокою з усїма вами. Амінь.
Послання св. апостола Павла до римлян, 15 глава