не считай рабы твоей негодною женщиною, ибо от великой печали моей и от скорби моей я говорила доселе.
Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги́ своєї“.
Не вважай твою рабиню за якусь негодящу, бо то з надміру журби та горя я досі промовляла.»
Не вважай рабу твою за ледащу, бо я тільки з великої туги і печалї досї промовляла.
Не май твою рабу за хворобливу дочку, бо з великої моєї балакучості продовжила я аж до тепер.