1 Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми! І такими ми є. Світ нас не знає, тому що Його не пізнав.
2 Улюблені! Тепер ми — Божі діти, але ще не виявилося, що будемо. Знаємо, що коли Він з’явиться, ми будемо подібні до Нього, адже побачимо Його таким, який Він є.
3 І кожний, хто має цю надію на Нього, очищає себе, як і Він чистий.
4 Кожний, хто чинить гріх, чинить і беззаконня, бо гріх є беззаконням.
5 І ви знаєте, що Він з’явився, аби взяти [наші] гріхи, а в Ньому гріха немає.
6 Кожний, хто в Ньому перебуває, не грішить. Кожний, хто грішить, не бачив Його і не пізнав Його.
7 Дітоньки, хай ніхто вас не вводить в оману. Хто чинить правду, той праведний, як праведний Він.
8 Хто чинить гріх, той від диявола, адже диявол грішить від початку. Тому з’явився Божий Син, щоби знищити діла диявола.
9 Кожний, хто народився від Бога, не чинить гріха, бо Його зачаток у ньому перебуває; він не може грішити, оскільки народжений від Бога.
10 Так виявляються Божі діти і діти диявола: кожний, хто не чинить праведності, той не від Бога, як і той, хто не любить свого брата.
11 Адже це та звістка, яку ви чули від початку: щоб ми любили одне одного;
12 не так, як Каїн, котрий був від лукавого й убив свого брата. З якої причини він убив його? Тому що його діла були злі, а діла брата — праведні.
13 Не дивуйтеся, брати [мої], коли світ вас ненавидить.
14 Ми знаємо, що ми перейшли від смерті до життя, бо любимо братів. А хто не любить [брата], той перебуває в смерті.
15 Кожний, хто ненавидить свого брата, той убивця. А ви знаєте, що жодний убивця не має в собі вічного життя, яке б у ньому перебувало.
16 Ми пізнали любов з того, що Він поклав Свою душу за нас; і ми маємо класти душі за братів.
17 А хто має багатство світу й бачить, що його брат у нестатках, та зачиняє своє серце від нього, то як же може Божа любов перебувати в такому?
18 Дітоньки [мої], любімо не словом та язиком, але ділом та правдою!
19 Із цього довідаємося, що ми від правди, і заспокоїмо перед Ним наше серце,
20 бо коли звинувачує наше серце, то Бог більший від нашого серця і знає все.
21 Улюблені, коли наше серце не звинувачує [нас], то маємо сміливість перед Богом,
22 і чого тільки попросимо, одержимо від Нього, оскільки зберігаємо Його заповіді й робимо те, що Йому до вподоби.
23 І це Його заповідь, щоб ми повірили в Ім’я Його Сина Ісуса Христа, і любили одне одного, як Він нам заповів.
24 А хто зберігає Його заповіді, той у Ньому перебуває, а Він — у ньому, а що Він у нас перебуває, дізнаємося від Духа, Якого Він нам дав.
Перше соборне послання св. апостола Івана, 3 глава