1 Хіба Господня рука не спроможна спасти? Чи Він тяжким учинив Своє вухо, щоб не чути?
2 Зовсім ні! Це ваші гріхи роблять розділення між вами і Богом, і через ваші гріхи Він відвернув від вас Своє обличчя, щоб не змилосердитися.
3 Адже ваші руки осквернені кров’ю, і ваші пальці погрузли в гріхах, а ваші уста говорили беззаконня, і ваш язик вправляється в неправді.
4 Ніхто не говорить праведне, і немає праведного суду. Надію покладають на марне і говорять порожнє, бо зароджують біль і породжують беззаконня.
5 Розбили яйця гадюк і плетуть сітку павука. І хто хоче їсти їхні яйця, розбивши, знайшов запорток, а в ньому — василіск.
6 Їхня сітка не буде на одяг, і не зодягнуться їхніми ділами. Адже їхні діла — діла беззаконня.
7 А їхні ноги біжать до зла, швидкі проливати кров. І їхні думки — думки безумних, руїни і страждання на їхніх дорогах.
8 І вони не знають дороги правди, і немає суду на їхніх дорогах, бо їхні стежки, якими вони йдуть, — покручені, тож вони не знають миру.
9 Через це від них відступив суд, і не захопить їх праведність. Коли вони очікували світла, настала для них темрява, очікуючи проміння сонця, вони ходили в темряві.
10 Обмацуватимуть стіну, як сліпі, і обмацуватимуть, як ті, хто не має очей. І впадуть у полудень, як опівночі, застогнуть, як ті, які помирають.
11 Разом підуть, як ведмідь і як голубка. Ми очікували суду, і немає. Спасіння далеко від нас відступило.
12 Адже наше беззаконня велике перед Тобою, і наші гріхи стали проти нас, бо наші беззаконня в нас, і ми пізнали наші провини.
13 Ми були безбожними й обманювали, і ми відступили від нашого Бога. Ми говорили неправедне і були неслухняні, ми породжували з нашого серця і практикували неправедні слова.
14 І ми відступили геть від суду, і праведність далеко відійшла, бо праведність на наших дорогах знищена, і прямою дорогою ми не змогли перейти.
15 І правда була забрана, — ми відвернули розум від пізнання. І Господь побачив, і не було прийнятним для Нього, бо не було правосуддя.
16 І Він побачив, і не було людини, і помітив, і не було того, хто б допоміг, і Він захистив їх Своєю рукою, і зміцнив милосердям.
17 І Він одягнув праведність, як панцир, і надягнув шолом спасіння на голову, і зодягнувся в плащ помсти та в покривало,
18 наче той, хто дає відплату впокорення ворогам.
19 І злякаються Господнього Імені ті, хто із заходу, і славного Імені ті, хто зі сходу сонця. Адже прийде, як могутня ріка, гнів від Господа, — Він прийде з гнівом.
20 І прийде задля Сіону Той, Хто визволяє, і відверне безбожності від Якова.
21 Це і їм від Мене завіт, — сказав Господь. Дух Мій, Який є на тобі, та слова, які Я вклав у твої уста, не зникнуть з твоїх уст і з уст твоїх нащадків відтепер і навіки, бо так сказав Господь!
Книга пророка Ісаї, 59 глава