1 Сталося ж, що тієї пори пішов Юда від своїх братів і прибув до одного чоловіка, одоламітця, ім’я якому — Ірас.
2 І побачив там Юда дочку чоловіка-ханаанця, ім’я якої Сава. І взяв її, і ввійшов до неї.
3 Вона завагітніла й народила сина, і дала йому ім’я Ір.
4 І знову завагітніла, і народила сина, і назвала його Авнаном.
5 Згодом ще народила сина і дала йому ім’я — Силом. Вона ж перебувала в Хасві, коли їх народжувала.
6 І взяв Юда дружину для Іра, свого первенця, ім’я якої Тамара.
7 Та Ір, Юдин первенець, був лихий перед Господом, — і Бог його вбив.
8 Тож Юда сказав Авнанові: Увійди до дружини свого померлого брата і одружися з нею, — подбай, щоб у твого брата були нащадки.
9 Та Авнан зрозумів, що нащадки будуть не його. І сталося, коли він сходився з дружиною свого брата, то випускав сім’я на землю, щоб не дати нащадка своєму братові.
10 І перед Богом поганим було, що таке той вчинив, — і Він убив і цього.
11 Тож Юда сказав своїй невістці Тамарі: Залишайся вдовою в домі свого батька, поки не підросте мій син Силом! — бо сказав: Щоби часом не помер і цей, як і його брати. Відійшла Тамара і оселилася в домі свого батька.
12 Сповнилися дні — і померла Сава, Юдина дружина. І коли утішився, пішов Юда — сам та його пастух Ірас, одоламітець, — в Тамну, до тих, які стригли його овець.
13 І сповістили його невістці Тамарі, кажучи: Ось твій тесть іде в Тамну стригти своїх овець.
14 І скинувши із себе одяг удови, вона накинула намітку, прикрасилася і сіла біля брами Енана, що по дорозі до Тамни, оскільки знала, що Силом виріс, та він не віддав йому її за дружину.
15 А Юда, побачивши її, подумав, що вона повія, бо вона накрила своє обличчя, і він не впізнав її.
16 Він завернув до неї з дороги і сказав їй: Дозволь мені ввійти до тебе, — оскільки не впізнав, що це його невістка. А вона сказала: Що мені даси, як увійдеш до мене?
17 Він же відповів: Я пришлю тобі зі стада козеня. Вона ж сказала: На умові, що даси заставу, доки не пришлеш.
18 Він же сказав: Яку дати тобі заставу? Вона ж відповіла: Твій перстень, ланцюжок з печаткою і посох, що у твоїй руці. Він дав їй і ввійшов до неї, і та завагітніла від нього.
19 І, вставши, вона відійшла, скинула із себе намітку і зодяглася в одяг свого вдівства.
20 А Юда, щоб забрати заставу в жінки, послав козеня через свого пастуха-одоламійця, однак той не знайшов її.
21 Тож запитав чоловіків, які з тої місцевості: Де та повія, котра була в Енані при дорозі? Вони відповіли: Не було тут повії!
22 Тож він повернувся до Юди і сказав: Не знайшов я її, і чоловіки на місці кажуть, що там немає повії.
23 А Юда сказав: Нехай має те, але щоби часом нас не висміяли. Я ж послав це козеня, та ти її не знайшов.
24 Сталося ж, що через три місяці Юді сповістили, стверджуючи: Упала в блуд твоя невістка Тамара й ось завагітніла через розпусту. А Юда сказав: Виведіть її — і нехай буде спалена.
25 Коли ж її вели, вона послала до свого тестя, кажучи: Я завагітніла від чоловіка, кому належить оце. Упізнавай, — сказала вона, — чий це перстень, ланцюжок з печаткою і цей посох!
26 Юда впізнав і сказав: Тамара виявилася праведнішою за мене, оскільки я не дав її моєму синові Силомові. Та вже більше не сходився з нею.
27 Сталося ж, коли почалися пологи, виявилося, що в її лоні були близнята.
28 І сталося, що під час її родів один з них висунув руку. Тож повитуха взяла, та й пов’язала на його ручку червону нитку, кажучи: Цей вийде першим.
29 Та коли втягнув ручку назад, то відразу ж вийшов його брат. А вона сказала: Як же ти прорвав перепону? І вона дала йому ім’я — Фарес [1].
30 І після цього вийшов його брат, який мав на своїй руці червону нитку. І вона дала йому ім’я — Зара [2].
Перша книга Мойсеєва: Буття, 38 глава