1 Тим же то тепер нема нїякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу.
2 Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти.
3 Позаяк закон, ослаблений тїлом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї,
4 щоб оправданнє закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу.
5 Которі бо по тїлу, ті думають про тїлесне, которі ж по духу, — про духовне.
6 Думаннє бо тїлесне — смерть, а думаннє духовне — життє і впокій.
7 Тим що думаннє тїлесне — ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.
8 Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.
9 Ви ж не по тїлу, а в дусї, коли тільки Дух Божий домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його.
10 Коли ж Христос в вас, тодї тїло мертве для гріха, дух же живий ради праведности.
11 Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.
12 Тим же то, браттє, ми довжники не тїлу, щоб по тїлу жити.
13 Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.
14 Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.
15 Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!
16 Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,
17 коли ж дїти, то й наслїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.
18 Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.
19 Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.
20 Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї,
21 що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дїтей Божих.
22 Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.
23 Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тїла нашого.
24 Надїєю бо спаслись ми; надїя ж видима не єсть надїя; що бо хто бачить, чого й надїятись?
25 Коли ж надїємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.
26 Так же само й Дух помагає нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.
27 Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.
28 Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (Його) покликані;
29 бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.
30 А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого оправдив, тих і прославив.
31 Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?
32 Він, що свого Сина не пощадив, а за всїх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?
33 Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!
34 Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас!
35 Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тїснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?
36 Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полїчено нас як овечок на заріз.
37 Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.
38 Упевнив ся бо я, що нї смерть, нї життє, нї ангели, нї князївства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,
39 нї висота, нї глибина, нї инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господї нашім.
Послання св. апостола Павла до римлян, 8 глава