1 Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, — любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.
2 І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,
3 знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,
4 устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.
5 Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.
6 Приходить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?
7 Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.
8 Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною.
9 Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.
10 Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.
11 Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.
12 Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?
13 Ви звете мене Учителем і Господом, і добре кажете, се бо я.
14 Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.
15 Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.
16 Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.
17 Коли се знаєте, то блаженні ви, коли робити мете се.
18 Не про всїх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.
19 Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я.
20 Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.
21 Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.
22 Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить.
23 Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.
24 Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.
25 Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?
26 Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.
27 А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.
28 Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.
29 Деякі бо думали, — яко ж бо скриньку мав Юда, — що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.
30 Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.
31 Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.
32 Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.
33 Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.
34 Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.
35 По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.
36 Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдеш за мною.
37 Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу.
38 Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.
Євангелія від св. Івана, 13 глава