1 «Коли чоловік відпустить свою жінку, і вона піде від нього, і стане за жінку мужеві іншому, то чи можна йому повернутись до неї? Чи ж не цілком сплюгавилась та жінка? Ти з багатьма коханцями блудила, а мала б то повернутись до мене? Слово Господнє!
2 Зведи свої очі на пагорби високі й розглянься: Де ти не злягалась? Для них сідала єси край дороги, немов араб у пустині. Опоганила край блудом своїм і злобою своєю.
3 Тим і дощі припинились, і не було дощу весняного. Чоло у тебе стало, мов у блудниці, ти соромитись не хотіла.
4 І ось тепер хіба не кличеш ти до мене: Мій батьку! Ти — друг мого юнацтва.
5 Чи збереже він гнів свій назавжди, затримає його повіки? Отак говориш, але злочини далі коїш, коли є нагода.»
6 І сказав мені Господь за царя Йосії: «Чи бачив єси, що зробила зрадниця Ізраїлева? Вона ходила на кожне узвишшя й під кожне дерево ряснолисте, й там блудувала.
7 І я сказав: Накоївши усього того, повернеться до мене; та не повернулась. Бачила це невірна сестра її Юдея.
8 І хоч невірна її сестра Юдея й бачила, що я відіслав Ізраїлеву дочку за всі її блуди і дав їй розвідного листа — вона все ж таки не злякалась, а пішла й собі заходилася блудувати.
9 І блудуванням своїм легкодумним опоганила землю, і зчиняла перелюб з каменем та деревом.
10 Та навіть по всьому цьому зрадлива її сестра Юдея не всім своїм серцем, а тільки лукаво, до мене повернулась, — слово Господнє.»
11 Тоді Господь сказав до мене: «Зрадлива дочка Ізраїлева показала себе справедливішою, ніж невірна Юдея.
12 Іди й промов оці слова вголос на північ і скажи: Повернися, зраднице, Ізраїлева дочко, — слово Господнє; не покажу тобі мого обличчя у гніві, я бо милосердний, — слово Господнє, — не гніватимусь повіки!
13 Визнай лише свою провину, бо ти була невірна Господові, Богові твоєму: розтринькала єси любов твою з чужинцями під кожним деревом ряснолистим і мого голосу не слухала, — слово Господнє.
14 Поверніться, о відступницькі діти, — слово Господнє, — бо я ваш Владика. Я візьму з вас по одному з міста, по двоє з родини та й приведу вас на Сіон.
15 Я дам вам пастирів до душі мені, що пастимуть вас мудро та розумно.
16 І як намножитесь і будете плодючі на землі, за тих днів, — слово Господнє, — не говоритимуть більш: Кивот Господнього завіту; і на думку він нікому більш не спаде, і не згадуватимуть про нього, і не жалкуватимуть його, й робити його більше не будуть.
17 На той час Єрусалим зватимуть: Трон Господній, — і всі народи збиратимуться в Єрусалим заради імени Господнього, і не ходитимуть уже більше за пожаданням лихого свого серця.
18 На ті часи дім Юди ходитиме з домом Ізраїля і обидва вони разом прийдуть з північної землі в землю, що я наділив батькам вашим у спадщину.
19 Я думав собі: Як би мені поставити тебе понад дітьми й дати тобі розкішну землю, найкраще між народами спадкоємство? Я думав: Ти зватимеш мене: Мій Батьку! — і зо мною не перестанеш ходити.
20 Але як жінка зраджує коханця свого, так і ви зрадили мене, доме Ізраїля, — слово Господнє.
21 По узвишшях чути голос, плач і благання дітей Ізраїлевих, бо вони викривили свою дорогу, забули Господа, Бога свого.
22 Вернітеся, о відступницькі діти, я вилікую ваші відступства!» Ось ми прийшли до тебе, бо ти єси Господь, Бог наш.
23 Справді, узвишшя — марнота, гамір по горах. Справді, у Господі, нашому Бозі, Ізраїля спасіння.
24 Ганьба пожерла труди батьків наших уже з наших молодощів: овець їхніх і товар їхній, синів їхніх і дочок їхніх.
25 Лягаймо в нашу ганьбу, і стид нехай нас покриє, бо проти Господа, Бога нашого, ми согрішили, ми й батьки наші, вже з молодощів наших і понині — і ми не слухали голосу Господа, Бога нашого.»
Книга пророка Єремії, 3 глава