1 Зараз я хочу нагадати, брати і сестри мої, про Добру Звістку, що я проповідував вам. Ви її одержали і на ній засновуєте життя своє.
2 Завдяки їй ви врятуєтеся, якщо добре пам’ятаєте те, що я вам проповідував. Якщо ж ні, то марно ви повірили.
3 Я передав вам насамперед те, що сам отримав: Христос прийняв смерть за наші гріхи, як сказано у Святому Писанні.
4 Його було поховано, і Він воскрес на третій день, як сказано у Святому Писанні.
5 Він з’явився Петрові, а потім дванадцятьом апостолам.
6 Після того Він з’явився більш як п’ятистам віруючим одночасно. І більшість із них досі ще живі, хоча дехто вже й помер.
7 Тоді з’явився Він Якову, а після цього і всім апостолам.
8 Нарешті, Він з’явився й мені також, наче якомусь недоноскові.
9 Бо я останній з апостолів. Я навіть не достойний зватися апостолом, бо переслідував Божу церкву.
10 Я — апостол милістю Божою, і Його милосердя до мене не було марним. Навпаки, я працював дуже старанно і впертіше за всіх, хоча не сам я, а милість Божа, яка зі мною, робила це.
11 Тож незалежно від того, чи я проповідую вам, чи хтось із інших апостолів, ми проповідуємо одне. І це саме те, в що ви повірили.
12 Та якщо ми проповідуємо, що Христос воскрес із мертвих, то чому ж дехто з вас каже, що ніхто не воскресає з мертвих?
13 Якщо ніхто не воскресає, тоді й Христос не воскрес.
14 А якщо Христос не воскрес із мертвих, то те, що ми проповідуємо — марне, і марна віра ваша.
15 Тоді ми є лжесвідками проти Бога, бо клятвенно засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа. А раз ніхто не воскресає з мертвих, тоді ж і Бог не воскресив Христа.
16 Та якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес із мертвих.
17 А якщо Христос не воскрес, тоді й віра ваша марна, і гріхи ваші залишаються з вами.
18 Тоді ж виходить, що ті, хто вже померли у Христі, загинули.
19 Якщо ми маємо надію на Христа лише в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей.
20 Але Христос насправді воскрес із мертвих. Він — первісток тих, хто помер.
21 Бо як смерть прийшла через гріх однієї людини, так і воскресіння з мертвих прийшло через іншу.
22 Я маю на увазі, що всі вмирають через Адама, та завдяки Христу всі знову житимуть.
23 Та кожен матиме свою чергу: Христос був першим, Хто воскрес, а коли Він знову прийде, то воскреснуть й усі ті, хто Йому належить.
24 Тоді настане кінець. Христос знищить усіх правителів, і владу, і силу, та передасть Царство Богу-Отцю.
25 Бо Христос мусить правити, доки Бог не покладе всіх ворогів до ніг Його.[30]
26 І смерть буде знищено, як останнього ворога.
27 Бо: «Він усе впокорене кинув до ніг Його».
І коли сказано, що «все кинуто до Його ніг», то це означає, що Господь підкорив Христу усе, за винятком Себе — Всевишнього Бога.
І коли сказано, що «все кинуто до Його ніг», то це означає, що Господь підкорив Христу усе, за винятком Себе — Всевишнього Бога.
28 А коли все покориться Христу, тоді й Сам Син буде у владі Божій, Який підкорив усе Христу, щоб Бог був всім у всьому.
29 Інакше, якщо немає воскресіння, що ж робитимуть ті, хто охрестився заради померлих? Якщо мертві ніколи не воскреснуть, то навіщо ж люди хрестилися заради них?
30 Чому й ми повсякчас зустрічаємося з небезпекою?
31 Щодня мені загрожує смерть. І це правда, як і те, брати і сестри мої, що я пишаюся вами в Ісусі Христі, Господі нашому.
32 Коли я бився з дикими звірами в Ефесі, міркуючи як проста людина, чи була б з того користь? Звичайно ні! Якщо мертві не воскресають, то «питимемо й їстимемо, бо завтра помремо!»
33 Не давайте вводити себе в оману. Лихе товариство руйнує добрі звичаї.
34 Отямтеся, поверніться до здорового глузду, як належить, і киньте грішити, бо дехто з вас не знає Бога. Кажу це, щоб присоромити вас.
35 Але дехто може спитати: «Як воскресають мертві? Яке тіло вони матимуть?»
36 Дурниці! Те, що садите в землю, не оживе, поки спершу не «помре!»
37 І потім, що ви садите? Адже ви сієте в землю не дозріле «тіло», а просте зерно. Це може бути пшениця або щось інше.
38 Тоді Бог надає йому те тіло, яке Сам вибрав. Він дає кожній зернині її власне «тіло».
39 Тіла живих істот не однакові. Ні, у людей вони одні, а у тварин — зовсім інакші. У птахів ще інші, а у риб іще інші.
40 Є тіла Небесні й земні, але краса Небесних і земних тіл різна.
41 Сонце має одну красу, а місяць і зірки — зовсім іншу. Та краса однієї зірки відрізняється від іншої.
42 Так само буде й тоді, коли мертві воскреснуть: тіло, що сіється у землю — тлінне, а як зросте, буде нетлінним.
43 Воно сіється в неславу, у славу зростає; посіяне в немочі, підніметься у силі.
44 Посіяне тіло є земним, зросле — духовним; якщо є природні тіла, то є й духовні.
45 Ось у Святому Писанні сказано, що перший чоловік, Адам, «став живою істотою[31]». Та останній Адам [32] став життєдайним духом.
46 Не духовна людина була першою, а природна. Потім прийшла духовна.
47 Той перший чоловік вийшов із землі і був земним. Другий прийшов з Неба.
48 Всі земні люди такі ж, як і перша людина, яка вийшла з землі. Небесні ж люди такі, як Той Чоловік Небесний.
49 Як носили ми образ земної людини, так само носитимемо і образ Небесної.
50 Кажу вам, брати і сестри, що тіла й кров не можуть успадквати Царства Божого. Адже тлінне не успадковує нетлінного.
51 Ось послухайте! Відкрию я вам таємницю: не всі ми зазнаємо смерті, але всі будемо змінені.
52 І оком не встигнемо змигнути, як просурмить остання сурма. Коли вона просурмить, мерці повстануть нетлінні, і ми перемінимося.
53 Бо це тлінне тіло мусить одягнутися в нетлінне, і це смертне тіло — в безсмертне.
54 І коли це тлінне тіло вдягнеться у все нетлінне, а смертне тіло — у безсмертне, тоді збудеться те, що написано у Святому Писанні:
«І перемога смерть поглинула».
«І перемога смерть поглинула».
55 «Смерть, де ж твоя перемога? Смерть, де твоє жало?»
56 Жало смерті — це гріх, а сила гріха — Закон.
57 Та дяка Богу, Який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа!
58 Тож, брати і сестри мої любі, будьте твердими й непохитними. Присвятіть себе повністю трудам Господнім. Адже ви знаєте, що труд ваш Господній не марний.
Перше послання св. апостола Павла до коринтян, 15 глава