живых проглотим их, как преисподняя, и — целых, как нисходящих в могилу;
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!
поглиньмо їх, мов Шеол, живих, цілком, мов би вони провалилися в пропасть!
Проковтнемо його живого, мов безодня, — цїлого, мов би провалився в пропасть;
поглинемо його живцем, немов ад [1] , — зітремо пам’ять про нього із землі;