Если я пойду и долиною смертной тени, не убоюсь зла, потому что Ты со мной; Твой жезл и Твой посох — они успокаивают меня.
[Пс 22:4 (23)]
Нават калі буду ісьці далінаю ценю сьмерці, ня буду баяцца ліха, бо Ты — са мною, кій Твой і падпора Твая, яны пацяшаюць мяне.
Калі я пайду далінай сьмяротнага ценю, не ўбаюся ліха, бо Ты са мною; Тваё жазло і твой посах — яны супакойваюць мяне.
[Пс 22:4 (23)]
Бо калі буду ісці і лагчынаю ценю смерці, не збаюся ліха, бо Ты са мною. Жазло Тваё і кій Твой — толькі яны мяне суцяшаюць.
Хоць пайду даліною сьмяротнага сьценю, не зьлякаюся ліха, бо Ты з імною; дубец Твой а посах Твой цешаць мяне.
Дык навет праходзячы далінаю ценю сьмяротнага ня буду баяцца напасьці, бо Ты-ж са мною: Твая паліца й падпора Твая — яны мяне пацяшаюць.
Нават, калі я пайду далінаю сьмяротнага ценю, ня зьлякаюся ліха, бо Ты са мною: Твая па́ліца і Тваё жазло́ — яны суцяшаюць мяне.
Калі і пайду сярод цемры смяротныя, не ўбаюся ліха, Бо са мною Ты, і посах Твой і паліца Твая мяне абароняць.
[Пс 22:4 (23)]
І калі нават пайду ў цені сьмерці, не збаюся зла, бо Ты са мною. Жазло Тваё і посах Твой — яны мяне суцешылі.
[Пс 22:4 (23)]