1 Я ж повернувся і побачив усі пригноблення, що сталися під сонцем. І ось сльоза пригноблених, і немає в них потішника, і в руках їхніх гнобителів — сила, і немає в них потішника.
2 Я похвалив померлих, що вже померли, понад живих, які живуть аж дотепер.
3 І кращим за них обох є той, що ще не був, хто не побачив зла, що зробили з творінням під сонцем.
4 І я побачив увесь труд і всю сміливість творіння, бо воно — ревнощі чоловіка до свого друга. Це — марнота і бажання духа.
5 Безумний схрестив свої руки і з’їв своє тіло.
6 Краще повні пригорщі спокою, ніж повні дві пригорщі праці та бажання духа.
7 І я повернувся, і побачив марноту під сонцем.
8 Є один, і немає другого, немає в нього ні сина, ні брата. І немає кінця всьому його трудові, та його око не насичується багатством. Для кого ж я працюю і позбуваю мою душу доброти? І це — марнота та погана плутанина.
9 Двом краще, ніж одному, для яких є добра винагорода в їхньому труді.
10 Бо якщо впадуть, один піднімає свого спільника, і горе йому одному, коли впаде, і не буде другого, щоби його підняти.
11 І якщо заснуть два, то їм тепло. Як же один зігріється?
12 І якщо скріпиться один, два стануть проти нього, і шнур, втроє сплетений, розірветься не скоро.
13 Бідний і мудрий раб кращий за старого і безумного царя, який ще не навчився, як сприймати.
14 Бо вийдуть з дому кайданів, щоб царювати, бо і в його царстві бідним народився.
15 Я побачив усіх, що живуть, котрі ходять під сонцем, з другим молодцем, що встане замість нього,
16 немає кінця всякому народові, усім, які перед ними були. І останні ним не розвеселяться, бо і це — марнота і бажання духа.
17 Бережи твою ногу, якою підеш до Божого дому, і як ти близько, щоб слухати. Твоя жертва є кращою за дари безумних, бо вони не знають, що чинять зло.