1 Тоді підходять до Ісуса фарисеї [1] і книжники [2] з Єрусалима й питають:
2 Чому Твої учні порушують передання старших: не миють своїх рук, коли їдять хліб?
3 А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання?
4 Адже Бог сказав: Шануй батька і матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай смертю помре.
5 А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким я міг би допомогти вам, є мій дар для Бога,
6 то може й не шанувати свого батька [чи матері]? Так і ви — задля ваших передань скасовуєте Слово Боже.
7 Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
8 Цей народ [наближається до Мене своїми устами], губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;
9 та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей.
10 Покликавши людей, Він звернувся до них: Слухайте й розумійте:
11 не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину.
12 Тоді учні, підійшовши, кажуть Йому: Чи знаєш, що фарисеї, почувши ці слова, спокусилися?
13 А Він у відповідь сказав: Кожна рослина, яку не посадив мій Небесний Отець, буде викоренена.
14 Залиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму.
15 У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу.
16 [Ісус] же відповів: Невже й досі ви не розумієте?
17 Не можете збагнути, що все, що входить в уста, іде в шлунок і виходить геть?
18 А те, що виходить з уст, виходить із серця — воно опоганює людину.
19 Адже із серця виходять лукаві думки, вбивства, перелюб, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, богозневага.
20 Це те, що опоганює людину; їсти ж немитими руками не опоганює людини.
21 І вийшовши звідти, Ісус відійшов до околиць Тира й Сидона.
22 Жінка-ханаанка з тих околиць вийшла й кричала, гукаючи: Господи, Сину Давидів, помилуй мене, бо мою доньку тяжко мучить біс!
23 Але Він не відповів їй ані слова. Підійшли Його учні та почали просити Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід.
24 У відповідь Він сказав: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля.
25 Вона ж підійшла, поклонилася Йому й каже: Господи, допоможи мені!
26 А Він у відповідь промовив: Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам.
27 Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх панів.
28 Тоді Ісус сказав їй у відповідь: О жінко, велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш! І видужала її дочка тієї ж миті.
29 Відійшовши звідти, Ісус наблизився до Галилейського моря і, піднявшись на гору, сів там.
30 І прийшло до Нього багато людей, маючи із собою кривих, сліпих, калік, німих і багатьох інших; їх поклали до Його ніг, а Він зцілив їх.
31 Тож люди дивувалися, коли бачили, що німі говорять, каліки здорові, кульгаві ходять, і сліпі бачать, — прославляли Бога Ізраїлевого.
32 А Ісус, покликавши Своїх учнів, сказав: Жаль Мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти. Не хочу відпустити їх голодними, щоби часом не ослабли в дорозі.
33 Та учні кажуть Йому: Звідки нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати таку юрбу?
34 А Ісус запитує: Скільки хлібів маєте? Вони відказали: Сім і декілька рибин.
35 Звелівши людям сісти на землі,
36 Він узяв сім хлібів і рибу та, віддавши подяку, переломив і давав учням, а учні — людям.
37 Усі поїли й наситилися. І зібрали кусків, що залишилися, сім повних кошиків.
38 А тих, які їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.
39 Відпустивши народ, Ісус сів у човен і прибув до околиць Магдалинських.
Євангелія від св. Матвія, 15 глава