«Немов» / Симфония / Турконяк

І Він преобразився перед ними: обличчя Його засяяло, немов сонце, одяг став білий, немов світло.

У той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене.

І побачив він відкрите небо і якусь річ, яка спускалася [до нього], немов велика скатертина, [прив’язана] із чотирьох країв; вона спускалася на землю.

Ви розкошували на землі й насолоджувалися, наситили свої серця, [немов] на заколення.

Адже кожне тіло, немов трава, і всяка слава людини, як квітка рослини: засохла трава — і цвіт [її] опав.

І ви самі, немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.

Так само чоловіки: живіть зі своїми дружинами в порозумінні, поводячись, немов з тендітною вазою, сповненою жіночості, виявляючи їм шану як співспадкоємцям благодаті життя, щоб не було перепон для ваших молитов.

Це одне хай не буде приховане від вас, улюблені: один день у Господа — немов тисяча років, а тисяча років — неначе один день!

Згідно з Божою благодаттю, яка мені дана, я, немов той мудрий будівничий, поклав підвалину, а інший будує на ній. Тож нехай кожний пильнує, як будує!

Тому, будучи відсутній тілом, але присутній духом, я, немов присутній між вами, так розсудив того, хто таке вчинив:

хоч ми, як Христові апостоли, могли бути вимогливими. Але ми були тихими серед вас, немов та годувальниця, яка доглядає своїх дітей.

Ви знаєте, як кожного з вас, немов батько своїх дітей,

Їхнє слово буде поширюватися, немов гангрена. Такими є Гіменей і Филит,

Вона, немов якір для душі, міцний і надійний, що входить усередину, за внутрішню завісу,

Вірою прибув до обіцяної землі, немов до чужої, оселившись у шатрах з Ісааком і Яковом — співспадкоємцями тієї самої обітниці,

Голова ж Його і волосся — білі, немов біла вовна, мов сніг, а Його очі — як полум’я вогню,

І я побачив святе місто, новий Єрусалим, що сходив з неба від Бога, приготований, немов наречена, прикрашена для свого чоловіка.

і побачили там місце, де стояв Бог Ізраїля. Під Його ногами — наче витвір із сапфірового каменя, на вигляд — немов чистий небозвід.

та в цій пустелі, де ви бачили, як Господь, твій Бог, вигодовував тебе, немов би хтось з людей вигодовував свого сина, упродовж усієї дороги, яку ви пройшли, поки дійшли до цього місця.

Ви залишитесь в малій кількості, хоч були численністю, немов небесні зорі, через те, що ви не слухалися голосу Господа, свого Бога.

Нехай моє прорікання очікується, немов дощ, нехай мої слова зійдуть, немов роса, нехай проллються, мов ливень на городину, і нехай упадуть, мов сніг на траву.

Він підтримував його в пустинній землі в спекотній спразі, у безводді, охороняв його, виховував його й оберігав його, немов зіницю ока.

І сталося, коли третього дня вона перестала молитися, то зняла одяг рабства, одягнулася у свою славу і, ставши красивою, прикликавши Всевидющого Бога і Спасителя, взяла двох служниць. Вона схилилася на одну, немов зніжена, друга ж ішла за нею, несучи її одяг. Вона квітнула вершиною своєї краси, її обличчя — веселе, як дуже милої, та її серце стогнало від страху. Пройшовши всі двері, вона стала перед царем, який сидів на престолі свого царювання і був одягнений у весь одяг своєї слави, повністю в золоті та дорогоцінному камінні, і був дуже страшний. Піднявши своє обличчя, яке палало славою, поглянув з вершка гніву, і цариця впала, її колір перемінився від слабості, і вона схилилася на голову служниці, що йшла спереду. Та Бог змінив дух царя на лагідність, і, перейнявшись, він зійшов зі свого престолу і взяв її у свої обійми, доки не відійшла. Він потішав її мирними словами, кажучи до неї: Що є, Естеро? Я — брат твій, будь смілива! Ти не помреш, бо наш наказ є загальний. Увійди!

Його дім відійшов, наче молі й немов павутина.

Я вибрав їхню дорогу, і я перебував, як володар, і я жив, наче цар між лицарями, немов той, хто потішає страждаючих.

бо, як трава, швидко засохнуть вони і скоро зів’януть, немов зелені пагони.

Він зійде, як дощ на руно, — немов краплі, що падають на землю.

посипав на них м’ясо, немов пил, і пернатих птахів, немов морський пісок:

Я віднесений до числа тих, які сходять до ями, я став немов безпомічна людина, вільний серед мертвих,

немов покинуті смертельно поранені, які лежать у гробах, котрих Ти більше не згадуєш, — вони відпали від Твоєї руки.

Твої настанови були для мене, немов пісня на місці мого поселення.

поглинемо його живцем, немов ад , — зітремо пам’ять про нього із землі;

коли зненацька налетить на вас замішання, і, немов вихор, надійде нещастя; коли до вас прийде скрута та облога, — коли найде на вас погибель.

Адже чужий дім — немов дірявий посуд, а чужа криниця — вузька.

І лежатимеш ти, немов посеред моря, наче стерновий серед розбурханих хвиль.

Які гарні твої щоки, — немов горлиці, а твоя шия, як намисто.

Я — мур, і мої груди, немов башти. Я була в його очах, як та, котра знаходить мир.

Я вивів сліпий народ: і очі має, та немов сліпі, і ті, хто має вуха, — глухі.

А беззаконний, який приносить у жертву Мені теля, як той, хто вбиває пса, а хто приносить пшеничне борошно, як той, хто приносить свинячу кров, а хто кладе ладан, як пам’ятну частку, немов той, хто хулить. Тож вони вибрали свої дороги та свої гидоти, які забажала їхня душа,

І сталося, що після того, як захопили в полон Ізраїль і спустошили Єрусалим, Єремія сів, плачучи, і голосив цією жалібною піснею над Єрусалимом, і проказував: Як самотньо сидить місто , що було, сповнене народами, воно перетворилося, немов на вдову! Те, котре було виповнене народами, яке володіло країнами, стало здавачем данини.

Господь став, немов ворогом, затопив Ізраїля, потопив його замки, знищив його твердині та помножив у дочки Юди принижену й упокорену.

Кількість синів Ізраїля була, немов морського піску, якого не можна ні виміряти, ні полічити, і буде, що на місці, де їм сказано: Ви — Не Мій народ, вони ж будуть прозвані синами живого Бога.

Тому що їхні серця розгорілися, наче піч, коли вони лютують: цілу ніч Єфрем був сповнений сном, вранці загорівся був, немов полум’я вогню.

Єфрем полетів, немов птах, їхня слава в народженні, болях та в зачатті.

Вискочать, немов голос колісниць на верхів’ях гір і як голос полум’я вогню, що пожирає тростину, і як численний і сильний народ, що стає в лави до війни.

І покотиться суд, як вода, і праведність, немов з непрохідного потоку.

Так, як ви пожерли тіло мого народу і їхню шкіру з них здерли, і їхні кості порозбивали і роздробили, наче м’ясо в казан і немов м’ясо в глечик,

Ось твій народ у тобі — немов жінки. Брами твоєї землі неминуче будуть відкриті твоїм ворогам, вогонь пожере твої засуви.

А вам, що боїтеся Мого Імені, зійде сонце праведності, і під Його крилами — оздоровлення, і ви вийдете, і будете стрибати, немов телята, звільнені від кайданів.

А згаданий раніше Симон, що став зрадником майна і батьківщини, говорив зло проти Онії, немов би він погрожував Іліодорові й був тим, хто чинив зло,