БиблияСимфонияТурконякН › Наша

«Наша» / Симфония / Турконяк

Слово: «Наша» встречается 57 раз в 54 стихах.
Все НЗ ВЗ АП

ПОЖЕРТВОВАТЬ

Стихи 1–50 из 54
Але ті винарі вирішили між собою: Це ж спадкоємець! Давайте його вб’ємо — і спадщина буде наша!
Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це ж спадкоємець! Убиймо його, щоби спадщина стала наша!
Те, що ми побачили й почули, сповіщаємо й вам, щоб і ви мали спільність з нами. А наша спільність — з Отцем і з Його Сином — Ісусом Христом.
І пишемо вам про це, щоб наша радість була повною.
Адже кожний, хто народився від Бога, перемагає світ. А перемога, що перемогла світ, — це наша віра!
Багато чого мав я вам написати, та не забажав чорнилом на папері. Але сподіваюся бути у вас і говорити з уст в уста, щоб наша радість була повною.
А коли наша неправедність виявляє Божу праведність, то що скажемо на це? Хіба Бог несправедливий, коли виявляє гнів? Говорю по-людському.
Знаємо, що стара наша людина розп’ята разом з Ним, щоби гріховне тіло позбавити влади, щоб ми більше не служили гріхові,
[Тому] усуньте стару закваску, щоби бути новим тістом, бо ви прісні, адже наша Пасха — Христос, принесений [за нас] у жертву.
А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша.
Наскільки в нас множаться страждання Христа, настільки через Христа множиться і наша втіха.
І наша надія щодо вас певна, бо знаємо, що ви є нашими співучасниками як у стражданнях, так і в радощах.
Наша похвала така: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, — особливо серед вас, — у простоті та Божій чистоті, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті.
не тому, що ми спроможні самі собою над чимось роздумувати, наче самі від себе, але наша спроможність — від Бога,
Цей скарб ми носимо в глиняних посудинах, щоб велич сили була Божа, а не наша.
Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина зітліває, проте наша внутрішня людина оновлюється день у день.
Адже наша боротьба не з тілом і кров’ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього [віку], з піднебесними духами злоби.
Адже ви — наша слава і радість!
Тому-то і я, не витримавши більше, послав довідатися про вашу віру, щоби часом не спокусив вас спокусник, і наша праця не виявилася даремною.
Поблагословили свою сестру Ревеку і сказали їй: Ти наша сестра, — стань незліченними тисячами; і хай твої нащадки успадкують міста ворогів.
І рік той закінчився. А наступного року вони прийшли до нього і сказали йому: Невже маємо загинути перед нашим паном? Якщо не залишилося грошей, маєтку і худоби для тебе, пане, то не залишається нам нічого перед нашим паном, хіба лише власне тіло та наша земля.
І наша худоба піде з нами, — тож не залишимо й копита. Адже з них візьмемо для служіння Господу, Богові нашому. Ми ж не знаємо, яким чином будемо поклонятися Господу, Богові нашому, перш ніж прийдемо туди.
Тепер же наша душа зів’яла; нічого немає перед нашими очима — лише одна манна.
А ізраїльські сини говорять йому: Під горою перейдемо; якщо ж твою воду питимемо, — ми і наша худоба, — то дамо тобі плату. Адже перейти попід горою — справа не варта уваги.
Наші господарства, наші жінки і вся наша худоба будуть у містах Ґалааду,
якщо б не остерігався озлоблення ворогів, — щоб вони не жили довгочасно, — щоб супротивники не скористалися цим проти Мене і не сказали: Це наша піднесена рука, а не Господь здійснив це все.
А чоловіки їй відповіли: Душа наша за вашу на смерть! Вона ж сказала: Коли передасть Господь вам місто, то вчините зі мною милосердя і правду.
Тоді вони сказали йому: Запитай же в Бога, і довідаємося, чи доброю буде наша дорога, якою ми йдемо.
І послали через листонош по царстві Артаксеркса, щоб вигубити юдейський рід в один день у дванадцятому місяці, який зветься адар, і пограбувати їхній маєток. А зміст листа такий: Так пише великий цар Артаксеркс володарям ста двадцяти сімох країн і наставленим місцевим володарям, що від Індії аж до Ефіопії: Володіючи над багатьма народами і пануючи над усім всесвітом, я забажав, не піднесений певністю влади, а постійно проваджений великою поміркованістю і лагідністю, надати постійно безклопітне життя тим, що підвладні, і наше царство прохідним аж до найвіддаленіших частин, намагаючись обновити і всіма людьми бажаний мир. А коли я вивідував у радників, як це привести до завершення, мудрістю вищий за нас, незмінно в доброму помислі, наділений твердою вірою і другий після царя старшинством наставлений Аман показав нам, що в усіх племенах, що у всесвіті, замішаний є якийсь ворожий народ, який противиться законам кожного народу, і котрий постійно відкидає накази царів, щоб не встоялася наша без закиду проваджена спільна влада. Отже, прийнявши, що єдиний цей народ є в постійному протистоянні кожній людині, приводить на заміну чужі закони і злобно завершує найгірше зло проти наших діл, щоб і царство не мало спокою, тож ми наказали: тих, що вказані вам в письмах Аманом, який настановлений над ділами і є нашим другим батьком, усіх — з жінками і дітьми — цілковито вигубити ворожими мечами без будь-якого милосердя і пощади в чотирнадцятий день дванадцятого місяця адара поточного року, щоб давні й теперішні вороги в один день насильно пішли до аду, аби на тривалий час справи проходили цілком спокійно і без клопоту для нас.
Наша душа очікує Господа, бо Він — наш помічник і оборонець, —
Тож Господь дасть добро, — і наша земля дасть свій врожай.
Адже Ти — гордість їхньої сили, через Твою прихильність зросте наша міць.
переповнена душа наша презирством заможних і зневагою гордих.
Нас неодмінно накрила б вода, потоком понеслася би наша душа, —
Наша душа, як той горобець, випурхнула із сіті мисливця: сіть порвалася — і ми спаслися.
Наша поміч — в Імені Господа, Який створив небо й землю.
балки наших домів кедрові, наша стеля — з кипарису.
Наша сестра маленька і не має грудей. Що зробимо для нашої сестри в день, коли тільки заговорять про неї?
Адже людина схопить свого брата чи родича свого батька, кажучи: Маєш одяг, стань нашим володарем, і наша їжа нехай буде від тебе!
яку бажає наша душа. З ночі Ти будиш мій дух до Тебе, Боже, тому що Твої приписи — світло на землі. Навчіться праведності, ви, хто живе на землі!
Ми стали, як нечисте, — ми всі, і вся наша праведність — як ганчірка відлученої через кровотечу. Ми, як листя, облетіли через наше беззаконня, — і вітер нас так віднесе.
І буде, що коли сповістиш цьому народові всі ці слова, то тобі скажуть: Чому Господь виказав на нас усе це зло? Яка наша неправедність? І який наш гріх, яким ми згрішили перед нашим Господом Богом?
Наша святиня — престол слави, що підноситься.
Наша дорога розвідана і досліджена, тож повернімося до Господа!
Наша шкіра від обличчя навали голоду почорніла, як піч.
І Господь заговорив до мене, кажучи: Людський сину, ці кості — це весь дім Ізраїля, і вони кажуть: Сухими стали наші кості, загинула наша надія, ми пропали.
Такою нехай буде наша жертва сьогодні перед Тобою і звершеними зроби нас за Тобою, бо не буде сорому тим, що на Тебе надіються.
І ось наше святе, наша краса і наша слава спустошена, і їх опоганили народи.
І я запитав, і сказав: Оскільки Ти вже дав мені дорогу, говоритиму перед Тобою. Чи наша матір, про яку Ти мені сказав, ще є молода, чи вже наближається до старості?
Адже бачиш, що наші святощі опустілими оставлені, і наш престол знищений, і наша святиня знищена,
Стихи 1–50 из 54
Предыдущее:
Наш
Следующее:
Наше

Симфония: Українська Біблія LXX УБТ. Турконяк

Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:Ctrl + Enter


2007–2026. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам bible-man@mail.ru.