1 Дїточки мої, се пишу вам, щоб не грішили; а коли хто згрішить, заступника маємо перед Отцем, Ісуса Христа праведника.
2 А Він вблаганнє за гріхи наші; не за наші ж тільки, а також цїлого сьвіта.
3 А по тому знаємо, що ми пізнали Його, коли заповідї Його хоронимо.
4 Хто говорить: Я пізнав Його, а заповідей Його не хоронить, той ложник, і в тому нема правди;
5 хто ж хоронить слово Його, істино у тому любов Божа звершена. По тому знаємо, що ми в Ньому.
6 Хто говорить, що в Ньому пробуває, повинен, яко ж Той ходив, і він так ходити.
7 Брати, не заповідь нову пишу вам, а заповідь стару, котру маєте з почину; заповідь стара, се слово, котре ви чули з почину.
8 Знов заповідь нову пишу вам, що єсть правдиве і в Ньому і в вас: що темрява переходить, а сьвітло правдиве вже сьвітить.
9 Хто говорить, що він в сьвітлї, а ненавидить брата свого, той в темряві аж досї.
10 Хто любить брата свого, в сьвітлї пробуває, і поблазнї у ньому нема;
11 хто ж ненавидить брата свого, той в темряві, і в темряві ходить, і не знає де йде, бо темрява ослїпила очі його.
12 Пишу вам, дїточки, що оставляють ся вам гріхи задля імени Його.
13 Пишу вам, батьки, що ви пізнали Того, котрий (єсть) від почину. Пишу вам, молодята, що ви подужали лукавого. Пишу вам, дїти, що ви пізнали Отця.
14 Писав я вам, батьки, що ви пізнали Того, що від почину. Писав я вам, молодята, що ви сильні, і слово Боже у вас пробуває, і що подужали лукавого.
15 Не любіте ж сьвіта, анї того, що в сьвітї. Коли хто любить сьвіт, нема любови Отцївської у ньому;
16 все бо, що в сьвітї, — хотїннє тїла і хотїннє очей, і гордощі сьвітові, — не з Отця а зо сьвіта.
17 І сьвіт перейде, і хотїннє його; хто ж чинить волю Божу, пробуває по вік.
18 Дїти, остання година настала; і яко ж чули ви, що антихрист прийде, а тепер многі антихристи постали, то й звідтіля знаємо, що остання година.
19 Зміж нас вийшли, тільки не були зміж нас; бо коли б були зміж нас, то остали б з нами; тільки ж відступили вони, щоб явилось, що не всї наші.
20 І ви помазаннє маєте від Сьвятого, і знаєте все.
21 Не писав я вам, наче б ви не знали правди, а що знаєте її, і що всяка брехня не від правди.
22 Хто ложник, як не той, хто відрікаєть ся, що Ісус не Христос? Сей антихрист, хто відрікаєть ся Отця і Сина.
23 Всякий, хто відрікаєть ся Сина, той і Отця не має.
24 Ви ж, що чули від почину, те нехай в вас пробуває; коли в вас пробувати ме, що ви від почину чули, то й ви будете пробувати у Синї і в Отцї.
25 А се обітниця, котру обіцяв нам, — життє вічнє.
26 Се писав я вам про тих, що підманюють вас.
27 Та помазаннє, котре ви приняли від Нього, в вас пробуває, і не потрібуєте, щоб хто учив вас; а як те саме помазаннє навчає вас про все, і воно правдиве й не брехня, то яко ж воно навчало вас, пробувайте в тому.
28 Так, дїточки, пробувайте в Ньому, щоб, коли явить ся, була у нас одвага, і не осоромились перед Ним при Його приходї.
29 Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто робить правду, від Нього родив ся.
Перше соборне послання св. апостола Івана, 2 глава