1 Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?
2 Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;
3 Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;
4 Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.
5 Се, — як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;
6 Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;
7 Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;
8 Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.
9 Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.
10 Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних — годуватись (збіраним) колоссєм;
11 Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.
12 У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.
13 Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.
14 Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.
15 Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, — та й вид собі закриває.
16 В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.
17 Бо густа тьма — се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
18 Такий є легкий собі — хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
19 Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня — грішників.
20 Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
21 Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.
22 Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.
23 А Бог подає йому безпеку, — він же ж на те й вповає — та очі його (Бога) видять таких поступки.
24 Піднялись вони високо, — та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.
25 А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?
Книга Йова, 24 глава