1 Хіба не знаєте, брати, — я тим говорю, які знають закон, — що закон панує над людиною, поки вона живе?
2 Отак і заміжня жінка, поки живе чоловік, зв'язана (з ним) законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
3 Тим то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові.
4 Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.
5 Бо, коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, (розбуджені) законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти.
6 Тепер же ми звільнені від закону, умерши для того, що нас тримало, немов в'язнів, щоб служити в обновленні духа, а не згідно з старим законом.
7 Що ж скажемо? Що закон — гріх? Борони, Боже! Але я не знав гріха, як тільки через закон: бож я не знав би пожадливости, коли б закон не наказав: «Не пожадай!»
8 Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всяку пожадливість, бо без закону гріх — мертвий.
9 І я колись жив без закону. Та коли прийшла заповідь, гріх ожив,
10 а я умер; так то заповідь, що мала б бути мені на життя, стала мені на смерть.
11 Бо гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею.
12 Все ж таки закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
13 Значить, те, що добре, принесло мені смерть? Ніколи! Але гріх, щоб показати себе, що він гріх, послуговуючись добром, завдав мені смерть, щоб гріх, завдяки заповіді, виявив свою надмірно грішну силу.
14 Адже знаємо, що закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх.
15 Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю.
16 Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий.
17 Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені.
18 Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то — ні;
19 бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу.
20 Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені.
21 Отож знаходжу (такий) закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається;
22 мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий,
23 але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах.
24 Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти?
25 Дяка хай буде Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, то я сам служу умом законові Божому, а тілом — законові гріха.
Послання св. апостола Павла до римлян, 7 глава