1 Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:
2 “Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.
3 Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.
4 Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.
5 Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;
6 інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.
7 Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.
8 Тоді він мовив своїм слугам: Обід — готовий, але запрошені були негідні.
9 Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.
10 Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали — злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.
11 Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж: ,
12 і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.
13 Тоді цар промовив до слуг: Зв'яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.
14 Багато бо покликаних, але вибраних мало.”
15 Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові.
16 І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, —кажуть ті, — “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя.
17 Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?”
18 Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри?
19 Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій.
20 Він спитав їх: “Чий це образ і напис?”
21 Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.”
22 Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.
23 Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його:
24 “Учителю”, — кажуть, — “Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого.
25 Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму.
26 Так само і другий і третій аж до сьомого.
27 Нарешті, після всіх померла й жінка.
28 Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.”
29 Ісус у відповідь сказав їм: “Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили.
30 У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі.
31 А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже:
32 Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог — не мертвих, але живих!”
33 І чувши це народ, дивувався його навчанню.
34 Довідавшись, що він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися разом.
35 І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи:
36 “Учителю, котра найбільша заповідь у законі?”
37 Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю:
38 це найбільша й найперша заповідь.
39 А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого.
40 На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.”
41 Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх:
42 “Що ви думаєте про Христа? Чий він син?” Кажуть йому: “Давидів.”
43 Він до них мовить: “Як же Давид у надхненні називає його Господом,
44 кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги.
45 Коли, отже, Давид його Господом називає, то як він може бути його сином?”
46 І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати.
Євангелія від св. Матвія, 22 глава