1 «А тепер глузують з мене менші віком від мене,
яких батьками я нехтував занадто,
щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.
яких батьками я нехтував занадто,
щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.
2 Ба й сила рук їхніх навіщо була б мені здалася?
Міць їхня ж цілковито заниділа.
Міць їхня ж цілковито заниділа.
3 З-за браку страви та страшного голоду
вони гризли у степу коріння;
їхня мати — пустка та пустиня.
вони гризли у степу коріння;
їхня мати — пустка та пустиня.
4 Вони мальвію й листя на кущах збирали,
коріння з дроку — це хліб їхній.
коріння з дроку — це хліб їхній.
5 Їх із громади проганяли,
на них гукали, наче на злодіїв.
на них гукали, наче на злодіїв.
6 Вони жили у байраках при потоках,
у земних печерах та по скелях.
у земних печерах та по скелях.
7 Вони ревіли поміж кущами,
під будяками тулилися в купу.
під будяками тулилися в купу.
8 Рід упосліджених, нащадки безіменних,
вигнані з землі!
вигнані з землі!
9 І нині я став їхньою піснею,
зробився байкою їхньою!
зробився байкою їхньою!
10 Вони гидують мною, тікають геть від мене,
не стримуються мені плювати в вічі.
не стримуються мені плювати в вічі.
11 Що він розв'язав мій мотуз і мене понизив,
то вони розгнуздуються передо мною.
то вони розгнуздуються передо мною.
12 Праворуч від мене підводиться ота наволоч,
у петлю спрямовує мої ноги
і вимощує путь свою згубну проти мене.
у петлю спрямовує мої ноги
і вимощує путь свою згубну проти мене.
13 Вони зіпсували мені стежку на мою погибель;
вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.
вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.
14 Мов крізь пролом широкий, прибувають,
викочуються з-під руїн.
викочуються з-під руїн.
15 Великий страх напав на мене,
вітром розвіялася моя гідність,
і щастя моє зникло, немов хмара.
вітром розвіялася моя гідність,
і щастя моє зникло, немов хмара.
16 І душа моя нині ниє в мені,
дні смутку мене посіли.
дні смутку мене посіли.
17 Уночі крутить мені у костях,
жили мої не дають мені спочити.
жили мої не дають мені спочити.
18 Він потужно схопив мене за одежу,
мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,
мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,
19 кинув мене в болото,
і я взявся попелом та пилом.
і я взявся попелом та пилом.
20 Кричу до тебе, та ти мені не відповідаєш;
встаю — та ти до мене уваги не прихиляєш.
встаю — та ти до мене уваги не прихиляєш.
21 Став єси до мене жорстоким,
твоєю сильною рукою мене бичуєш.
твоєю сильною рукою мене бичуєш.
22 Здіймаєш мене вітром летіти,
в бурі спускаєш мене вниз водою.
в бурі спускаєш мене вниз водою.
23 Знаю, що ти ведеш мене до смерти,
дому, де збираються всі живучі.
дому, де збираються всі живучі.
24 Але я не здіймав руки на сіромаху,
як він кричав до мене у своєму горі.
як він кричав до мене у своєму горі.
25 Чи ж я не плакав над тим, кому живеться тяжко?
Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?
Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?
26 Я сподівався щастя — і прийшло лихо;
я чекав світла — і наступила пітьма!
я чекав світла — і наступила пітьма!
27 Нутро моє кипить, не угаває:
дні смутку надійшли на мене.
дні смутку надійшли на мене.
28 Ввесь ходжу почорнілий, без сонця;
встаю, кричу серед громади.
встаю, кричу серед громади.
29 Братом зробився я шакалам,
і приятелем струсям.
і приятелем струсям.
30 Шкіра на мені почорніла,
кості мої горять від жару.
кості мої горять від жару.
31 Цитра моя голосить,
сопілка моя плаче.»
сопілка моя плаче.»
Книга Йова, 30 глава