В мыслях у них, что домы их вечны и что жилища их в род и род, и земли свои они называют своими именами.
Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
Могили — домівки їх повік, їхні житла від роду й до роду, хоч вони й називають країни своїми іменами.
[Пс 49:12 (48)]
Але ж чоловік, що живе в повазї, не зостанеться; він зрівняється скоту, що на зарізь.
[Пс 49:12 (48)]
Їхні могили — це їхні домівки навіки, це їхні житла з роду в рід. Лише свої землі вони назвали своїми іменами.