Прошёл полдень, а они всё ещё бесновались до самого времени вечернего жертвоприношения; но не было ни голоса, ни ответа, ни слуха.
І сталося, як минувся пі́вдень, то вони пророкували аж до часу прине́сення хлібної жертви, — та не було́ ані голосу, ані відповіді, ані слуху...
Минув і полудень, а вони все ще біснувались, аж до тієї години, коли час був приносити вечірню жертву. Та не було ні голосу, ні відповіді, ні слуху.
Минуло й полуднє, а вони все ще біснувались, (та й біснувались) аж до тієї години, коли час було приносити вечірню жертву; однакже не було нї голосу, нї відповідї, нї послуху.
І вони пророкували, аж доки не настав вечір. І сталося, коли прийшов час жертви, і не було відповіді, то Ілля, тесвітянин, звернувся до огидних пророків, кажучи: Тепер припиніть, а я зроблю моє всепалення! І вони припинили, і відійшли.