1 І вона сказала: Зміцнилося в Господі моє серце, піднісся мій ріг [1] у моєму Бозі. Розширилися мої уста проти ворогів, я зраділа Твоїм спасінням.
2 Адже немає святого, як Господь, і немає праведного, як наш Бог! Немає святого, за винятком Тебе!
3 Не хваліться і не говоріть високе! Хай не вийде високомовність з ваших уст, бо Господь, Бог розуму, і Бог, Який приготовляє Свої діяння.
4 Лук сильних став слабким, а немічні підперезалися силою.
5 Хто мав достатньо хліба, були позбавлені його, а голодні залишили землю, бо неплідна породила сімох, а багата на дітей стала слабкою.
6 Господь умертвляє і оживляє, зводить до аду і виводить.
7 Господь робить бідним і багатим, понижує і підносить вгору.
8 Підносить бідного із землі й підносить з гною злидаря, щоб посадити із сильними народу, і дає їм у спадок престол слави.
9 Дає молитву тому, хто молиться, і Він поблагословив роки праведного. Адже не міццю сильний чоловік,
10 Господь немічним учинить Свого противника, Господь — святий. Хай не хвалиться мудрий своєю мудрістю, хай не хвалиться сильний своєю силою, і хай не хвалиться багатий своїм багатством, але цим нехай хвалиться той, хто хвалиться, що він пізнав і знає Господа, чинить суд і справедливість посеред землі. Господь пішов на небо і загримів, Він судить кінці землі, дає силу нашим царям і піднесе ріг Свого помазаника.
11 І вона залишила його там перед Господом, і повернулася до Арматаїма. А дитина служила в присутності Господа, перед священиком Ілі.
12 А сини священика Ілі — погані сини, які не знали Господа.
13 І правила для священика від народу, кожного, хто приносить жертву, були: приходив слуга священика, як тільки звариться м’ясо, то м’ясна вилка була в його руці,
14 і вкладав її до великого котла — чи до мідного, чи до казана — і все, що лиш захопить вилка, священик забирав собі. Згідно із цим чинили всьому Ізраїлеві, тим, які приходили принести жертву Господу в Силомі.
15 І раніше, ніж приносили в жертву лій, приходив слуга священика і говорив чоловікові, який приносив жертву: Дай м’ясо, щоб зварити священикові, і не беру в тебе більше з котла!
16 І говорив чоловік, який приносив жертву: Нехай спочатку принесеться жертва, так, як приписано, і жир, а тоді візьмеш собі з усього, що забажає твоя душа. А той говорив: Ні, даси тепер, а якщо ні, то візьму силою!
17 І перед Господом гріх молодців був дуже великий, бо відкидали Господню жертву.
18 А хлопчина Самуїл, підперезаний лляним ефодом, служив перед Господом,
19 і його матір зробила йому подвійний малий одяг, і приносила йому з року в рік, коли вона йшла зі своїм чоловіком приносити річну жертву.
20 Ілі поблагословив Елкана та його жінку, кажучи: Нехай Господь дасть тобі нащадка від цієї жінки за дар, який ти дав Господу. І чоловік пішов до своєї місцевості.
21 Господь відвідав Анну, і вона зачала ще трьох синів і дві дочки. А хлопчина Самуїл став великим перед Господом.
22 Ілі був дуже старий. І він почув, що його сини чинили ізраїльським синам,
23 і сказав їм: Навіщо чините за цим словом, яке я чую з уст усього Господнього народу!
24 Ні, діти, бо не добра чутка, яку я чую, не чиніть так, бо недобрі чутки ті, які я чую, що народ не служить Господу!
25 Якщо якийсь чоловік часом згрішить [2] проти іншого чоловіка, то помоляться за нього до Господа; а якщо він згрішить проти Господа, хто за нього помолиться? Та вони не слухалися голосу свого батька, бо Господь, мав твердий намір [3] їх знищити.
26 А хлопчина Самуїл підростав, і був добрий і перед Господом, і перед людьми.
27 Якось прийшов Божий чоловік до Ілі, і сказав: Так говорить Господь: Я ж об’явився [4] домові твого батька, коли вони були рабами в домі фараона в єгипетській землі!
28 І Я вибрав дім твого батька з усіх ізраїльських племен, щоб Мені служили і підіймалися до Мого жертовника, кадили ладаном і носили ефод, і Я дав домові твого батька в їжу все, що приносили в жертву на вогні ізраїльські сини.
29 Навіщо ж глянув ти безсоромним оком на Мій ладан і на Мою жертву і прославив твоїх синів понад Мене, щоб вони благословляли себе первоплодами кожної ізраїльської жертви раніше за Мене.
30 Через це так сказав Господь, Бог Ізраїля: Раніше Я сказав: Твій дім і дім твого батька ходитиме переді Мною до віку. А тепер говорить Господь: Не так переді Мною, бо тих, хто Мене прославляє, Я прославлю, а того, хто Мене зневажає, Я зневажу!
31 Ось приходять дні, і вигублю твоє потомство й потомство дому твого батька,
32 і не буде в тебе старця в Моєму домі всі дні.
33 А мужа не вигублю в тебе від Мого жертовника для того, щоби його очі стали незрячими від сліз, і підупала його душа, і кожний, хто залишиться з твого дому, вони поляжуть від людського меча.
34 Ось це тобі знак, який прийде на цих двох твоїх синів — Офнія і Фінееса: Одного дня вони обидва помруть!
35 І поставлю Собі вірного священика, який чинитиме все, що в Моєму серці та в Моїй душі. І збудую йому вірний дім, і ходитиме перед Моїм помазаником усі дні.
36 І буде, що хто залишиться у твоєму домі, прийде поклонитися йому за невелику кількість [5] срібла, кажучи: Постав мене на одну з твоїх служб, щоб їсти хліб.
Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів), 2 глава