1 Вона успішно керувала їхніми ділами рукою святого пророка.
2 Вони пройшли незаселену пустелю і поставили шатра в непрохідних місцях.
3 Стали проти ворогів і відбили ворогів.
4 Були спраглі й покликали до Тебе, і їм дано воду з нетесаної скелі та оздоровлення від спраги з твердого каменя.
5 Бо через це потерпіли їхні вороги, а вони через це в труднощах зазнали добро.
6 І замість джерела вічної ріки, введені в замішання опоганюючою кров’ю,
7 за наказом на звинувачення за вбивства немовлят Ти їм дав безмірну, понад надію, воду,
8 показавши, через що Ти тоді мучив спраглих, як ворогів.
9 Бо коли вони були випробувані та напоумлені в милосерді, то пізнали, як в гніві суджені безбожні мучилися.
10 Адже Ти випробував цих, навчаючи, як Батько, а дослідив тих, засуджуючи, як суворий Цар.
11 І відсутні, і присутні однаково були винищені.
12 Бо їх охопив подвійний смуток і стогін задля пам’яті минулого.
13 Бо коли вони через власні муки почули, що тим чинять добро, то сприйняли Господа.
14 Адже того, від кого давно відмовилися, кепкуючи, відкинувши відсуненням, у кінці подій подивляли, терплячи спрагу, неподібну до праведних.
15 А задля безумних задумів їхньої неправедності, в яких, блукаючи, вшановували безсловесних зміїв і диких звірів, Ти наслав на них безліч безсловесних тварин на помсту,
16 щоб пізнали, що тим, чим хтось грішить, цим буде мучений.
17 Бо й Твоя всесильна рука, що створила світ із безформної маси, не є неспроможна послати їм безліч ведмедів чи жорстоких левів,
18 чи новостворених невідомих звірів, сповнених люті, чи тих, які видають подихи, що дихають вогнем чи смородом розсіяного диму, чи вистрілюють страшні іскри з очей,
19 хижацтво яких не лише могло їх вигубити, але й вигляд, перелякавши, знищити.
20 І без цього вони могли впасти від одного подиху, переслідувані судом і розсіяні духом Твоєї сили. Але Ти все постановив за мірою, і числом, і вагою.
21 Адже Тобі завжди можливо бути дуже сильним, і хто спротивиться силі Твого рамена?
22 Бо весь світ перед Тобою, як важок на вазі та як крапля ранньої роси, що зійшла на землю.
23 А Ти милосердишся над усіма, бо все можеш, і не зглядаєшся на гріхи людей задля покаяння.
24 Бо Ти любиш усе, що є, і Ти не знехтував нічим з того, що Ти створив. Бо якби Ти щось ненавидів, Ти не створив би.
25 Коли б щось залишилося, якщо б Ти не забажав, чи збереглося б, якщо б не було призване Тобою?
26 А Ти оберігаєш усе, бо воно Твоє, Владико, — Ти, Який любиш душі.
Книга мудрості Соломона, 11 глава