1 Дбайте про любов, прагніть до духовного, особливо, щоби пророкувати.
2 Як хто говорить мовами, той говорить не людям, а Богові, бо ніхто не розуміє; він же духом говорить таємне.
3 А хто пророкує, той промовляє до людей для збудування, втіхи і розради.
4 Хто говорить мовами, той збудовує себе, а хто пророкує, той збудовує Церкву.
5 Бажаю, щоб ви всі говорили мовами, але краще — щоби пророкували, адже той більший, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами; хіба що хтось пояснює, щоби Церкві було на збудування.
6 Тепер же, брати, коли прийду до вас і буду говорити мовами, то яку користь вам принесу, якщо не говоритиму вам або відкриттям, або знанням, або пророцтвом, або повчанням?
7 Бо й бездушні речі, які видають звук, — чи то сопілка, чи то арфа, — якщо вони не звучать по-різному, то як зрозуміти, що грає або що звучить?
8 Бо якщо й сурма дасть непевний звук, то хто готуватиметься до бою?
9 Так і ви: якщо язиком не вимовите зрозумілого слова, то як дізнатися, про що йдеться? Ви будете говорити на вітер.
10 Хоч справді є багато мов у світі, та жодна [з них] не без значення.
11 Отже, якщо не розумію значення слів, то буду чужинцем для того, хто говорить, а той, хто промовляє, — чужинцем для мене.
12 Так само і ви: оскільки прагнете духовних дарів, — просіть, щоб мати їх щедро на збудування Церкви.
13 Той, хто говорить мовами, нехай молиться, щоб умів пояснити.
14 Адже коли молюся мовою, молиться мій дух, а мій розум без плоду.
15 Як же тоді бути? Помолюся духом — помолюся і розумом; заспіваю духом — заспіваю і розумом.
16 Бо коли благословляєш духом, то як після твоєї подяки скаже амінь [1] той, хто є на місці простої людини? Адже не зрозуміє, що ти говориш!
17 Ти добре дякуєш, але інший не будується.
18 Дякую Богові, що більше за всіх вас розмовляю мовами.
19 Але в Церкві волію п’ять слів сказати своїм розумом, щоб і інших навчити, ніж десятки тисяч слів незрозумілою мовою.
20 Брати, не будьте дітьми розумом. Будьте дітьми щодо зла, а розумом ставайте досконалими.
21 У Законі написано: Іншими мовами й іншими вустами заговорю до цього народу, але й тоді вони Мене не послухають, — каже Господь.
22 Тож мови є знаком не для вірних, а для невірних, пророцтво ж не для невірних, а для вірних.
23 Коли зійдеться вся Церква разом, і всі говоритимуть мовами, а ввійдуть туди прості або невіруючі люди, то хіба вони не скажуть, що ви збожеволіли?
24 Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий або простий, то його всі звинуватять і всі засудять;
25 отже, приховане в його серці виявиться: він упаде ниць, поклониться Богові, заявляючи, що справді є Бог між вами.
26 Як же тоді бути, брати? Коли сходитеся, кожний [з вас] має псалом, має повчання, має мову, має відкриття, має пояснення, — то все нехай служить на збудування.
27 Якщо хто говорить мовою, говоріть по двоє або найбільше по троє, і то по черзі, а один нехай пояснює.
28 Якщо ж не буде того, хто пояснює, нехай у Церкві мовчить, а говорить собі та Богові.
29 А пророки хай промовляють по двоє або по троє, а інші хай розмірковують.
30 Коли ж іншому з тих, які сидять, буде відкриття, то першому слід замовкнути.
31 Бо всі можете один за одним пророкувати, щоб усі навчалися і всі втішалися.
32 Адже духи пророків коряться пророкам,
33 тому що Бог не є Богом безладдя, але миру. Як і по всіх святих Церквах,
34 хай [ваші] жінки в Церкві мовчать. Бо їм не дозволяється говорити, а тільки коритися, як про це і Закон каже.
35 Якщо ж хочуть чогось навчитися, хай удома запитують своїх чоловіків, бо не личить жінці в Церкві говорити.
36 Хіба від вас вийшло Боже Слово? Чи прийшло воно до вас одних?
37 Якщо хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що оце пишу я вам, бо то — Господня заповідь.
38 Коли хто не розуміє, — хай не розуміє.
39 Тому, брати [мої], майте ревність пророкувати, та не забороняйте говорити мовами.
40 Але все нехай відбувається пристойно і організовано.
Перше послання св. апостола Павла до коринтян, 14 глава