1 На той час підійшли до Ісуса учні й кажуть: То хто найбільший у Царстві Небесному?
2 [Ісус] покликав дитину, поставив її серед них
3 і сказав: Запевняю вас: якщо не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне.
4 Отже, хто умалиться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небесному.
5 Хто приймає таку дитину в Моє Ім’я, той Мене приймає.
6 А хто спокусить одного із цих малих, які вірять у Мене, тому краще повісити млинове жорно на шию і втопити в морській глибині.
7 Горе світові від спокус, бо повинні прийти спокуси; однак горе тій людині, через яку спокуси приходять.
8 Коли твоя рука або нога тебе спокушає, відрубай її і кинь геть від себе; краще тобі ввійти в життя кульгавим або кволим, ніж, маючи дві руки та дві ноги, бути вкинутим у вогонь вічний.
9 Коли твоє око тебе спокушає, вийми його й кинь від себе; краще тобі однооким увійти в життя, ніж, маючи два ока, бути вкинутим у вогняну геєну [1].
10 Стережіться, щоб ви не погордували жодним із цих малих, бо кажу вам, що їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя Мого Небесного Отця.
11 [Адже Син Людський прийшов знайти і спасти те, що загинуло].
12 Як ви вважаєте? Коли в якогось чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, чи не покине він дев’яносто дев’ять у горах і не піде шукати заблудлої?
13 І коли станеться, що знайде її, запевняю вас, що радітиме нею більше, ніж дев’яноста дев’ятьма, які не заблукали.
14 Так само немає бажання в Отця вашого Небесного, щоби загинув один із цих малих.
15 Якщо згрішить твій брат проти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата,
16 а коли не послухає, візьми із собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилося кожне слово;
17 коли не послухає їх, скажи Церкві, а коли й Церкви не послухає, нехай буде тобі як язичник і митник.
18 Запевняю вас: усе те, що зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі; і все те, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі.
19 Знову запевняю вас: коли двоє з вас на землі погодяться просити про будь-яку річ, яку лише просять, буде їм дано від Мого Отця Небесного.
20 Адже де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!
21 Тоді, підійшовши до Нього, Петро сказав: Господи, якщо згрішить мій брат проти мене, чи маю йому прощати до семи разів?
22 Відповів йому Ісус: Не кажу тобі до семи разів, але до сімдесяти разів по сім.
23 Тож Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який хотів розрахуватися зі своїми рабами.
24 Коли почав він розраховуватися, привели до нього одного, котрий був винен десять тисяч талантів [2].
25 А як той не мав чим віддати, пан наказав продати його, жінку, дітей і все, що має, і віддати борг.
26 Тоді раб, упавши ниць, кланявся йому й благав: Потерпи ще мені — і все тобі віддам.
27 І пан того раба, змилосердившись, відпустив його, а борг йому простив.
28 Коли вийшов той раб, він зустрів іншого раба, який був винен йому сто динаріїв [3] , схопив його, почав душити, проказуючи: Віддай те, що винен!
29 А той другий раб, упавши, благав його, кажучи: Потерпи мені, я все тобі віддам.
30 Він же не забажав і вкинув його до в’язниці, доки не віддасть борг.
31 Побачивши, що сталося, інші раби дуже засмутилися, пішли й розповіли своєму панові про все, що трапилося.
32 Тоді його пан покликав його та каже йому: Лукавий рабе, весь той борг я тобі простив, бо ти вблагав мене.
33 Хіба не слід і тобі було змилосердитися над своїм співрабом, як я змилосердився над тобою?
34 І його пан, розгнівавшись, передав його катам, доки не віддасть увесь борг.
35 Так і Мій Отець Небесний чинитиме з вами, якщо не простите від вашого серця кожний братові своєму [його переступів].
Євангелія від св. Матвія, 18 глава