1 А ось закон про барана [жертви] за переступ. Це є святе святих.
2 Барана [жертви за] переступ мають зарізати на місці, де ріжуть жертву всепалення, перед Господом, і нехай священик виллє його кров довкола до підніжжя жертовника.
3 Відтак нехай він принесе з нього весь його жир і задню частину, весь жир, який покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах,
4 обидві нирки й жир, що на них, над стегнами, і сальник, що над печінкою, — нехай відділить їх разом із нирками.
5 І нехай священик принесе їх на жертовник як [вогняне] приношення Господу. Це є [жертва] за переступ.
6 Споживати його може будь-хто чоловічої статі з-поміж священиків. Його мають спожити на святому місці. Це є святе святих.
7 Як [жертва] за гріх — так і [жертва за] переступ, — закон для них один: вона буде священикові, який звершуватиме нею викуплення.
8 І коли священик приносить всепалення від якогось чоловіка, то шкура жертви всепалення, яку він приносить, також буде йому.
9 І кожна [хлібна] жертва, яка буде приготована в печі, і кожна, яка буде приготована на вогнищі або на сковороді, також буде священикові, який її приносить.
10 А кожна [хлібна] жертва, приготована на олії чи не приготована, буде всім Аароновим синам, кожному порівну.
11 Ось закон про жертву спасіння, яку будуть приносити Господу.
12 Якщо хтось приноситиме її на похвалу, то нехай з жертвою хвали принесе хліби з питльованого борошна, приготовані на олії, чи прісні коржі, змащені олією, чи питльоване борошно, замішене на олії.
13 Ці свої дари з жертвою хвали за спасіння нехай він приносить разом із заквашеними хлібами.
14 І нехай принесе якусь частину з усіх своїх дарів у [жертву] відділення Господу: це буде священикові, який виливає на жертовник кров [жертви] спасіння.
15 А м’ясо жертви хвали за спасіння буде йому. Нехай воно буде спожите в той же день, в який буде принесене, нехай не залишають нічого з нього до ранку.
16 А якщо він жертвуватиме свій дар як обітну або як добровільну [жертву], то нехай воно споживається того дня, коли він принесе свою жертву, і наступного.
17 А те, що залишиться з м’яса жертви аж до третього дня, нехай буде спалене у вогні.
18 Якщо ж він таки з’їсть [1]щось із м’яса на третій день, то воно не буде прийняте від нього — від того, хто його приносить — і не буде йому зараховане. Це — осквернення. І душа, яка з’їсть щось із нього, — візьме на себе гріх.
19 М’ясо, яке доторкнеться до будь-чого нечистого, не може споживатися, воно має бути спалене у вогні. Не осквернене м’ясо може їсти кожен, хто чистий.
20 Душа ж, яка споживе м’яса жертви спасіння, яке є Господнім, тим часом як її нечистота — на ній, — та душа пропаде зі свого народу.
21 Якщо якась душа доторкнеться до будь-якої нечистої речі чи то з нечистоти людини, чи то нечистих чотириногих, чи то будь-якої нечистої гидоти, і споживе м’яса жертви спасіння, яке є Господнім, то та душа пропаде зі свого народу.
22 Господь промовив до Мойсея, кажучи:
23 Промов до ізраїльських синів, кажучи: Не споживайте жодного жиру ні з великої худоби, ні з овець чи кіз.
24 Жир із мертвечини та зі здобичі хижака може використовуватися для будь-якої справи, та в їжу хай не вживається.
25 Кожний, хто споживе жир із тварин, з яких принесе [вогняне] приношення Господу, — та душа пропаде зі свого народу.
26 Не споживайте жодної крові в усіх ваших поселеннях ні з птахів, ні з тварин.
27 Кожна душа, яка споживе кров, — та душа пропаде зі свого народу.
28 Господь промовив до Мойсея, кажучи:
29 Промовиш до ізраїльських синів, кажучи: Хто приносить Господу жертву спасіння, нехай принесе з цієї жертви спасіння свій дар Господу.
30 Нехай його власні руки принесуть як [вогняні] приношення Господу жир, що на грудинці, і сальник печінки; нехай принесе їх, щоб покласти як дар перед Господом.
31 Священик принесе жир на жертовник, а грудинка буде Ааронові та його синам.
32 А як [жертву] відділення з ваших жертв спасіння віддасте священикові праву лопатку.
33 Хто з Ааронових синів приноситиме кров [жертви] спасіння та жир, — тому буде як частка права лопатка,
34 оскільки Я взяв в ізраїльських синів, із ваших жертв спасіння, грудинку [жертви] покладання та лопатку [жертви] відділення й віддав їх священикові Ааронові та його синам як вічну, встановлену законом частку від ізраїльських синів.
35 Це — помазання Аарона та помазання його синів, частка з Господніх [вогняних] приношень, виділена їм у день, коли їх було приведено здійснювати священицьке служіння Господу,
36 як Господь звелів того дня, коли помазав їх, віддати їм від ізраїльських синів. Це — вічний закон для їхніх поколінь.
37 Такий закон про всепалення, про [хлібну] жертву, про [жертву] за гріх, про [жертву за] переступ, про посвячення і про жертву спасіння,
38 як Господь заповів Мойсеєві на Синайській горі того дня, коли заповів ізраїльським синам в Синайській пустелі приносити свої дари перед Господа.
Третя книга Мойсеєва: Левит, 7 глава