1 Після цього сини Моава та сини Аммона, і з ними мінайці виступили проти Йосафата з війною.
2 Вони прийшли та заявили Йосафатові, вказуючи: Проти тебе йде незліченна кількість з другого боку моря, із Сирії, — ось вони є в Асасантамарі (це — Енґадді).
3 І Йосафат злякався і спрямував своє обличчя, аби шукати Господа, і оголосив піст в усьому племені Юди.
4 Юда ж зібрався, щоб шукати Господа, — прийшли з усіх міст Юди, аби шукати Господа.
5 Йосафат піднявся посеред громади Юди в Єрусалимі, у домі Господа, напроти нового двору,
6 і сказав: Господи, Боже наших батьків! Хіба не Ти є Богом на небесах? Хіба не Ти володієш усіма царствами народів, і у Твоїй руці — міць сили, і ніхто не може проти Тебе встояти?
7 Хіба не Ти є той Господь, Який вигубив тих, хто живе на цій землі, з-перед Твого народу Ізраїля? І Ти дав її улюбленому Твоєму потомству Авраама навіки,
8 і вони поселилися в ній, і збудували в ній святиню для Твого Імені, кажучи:
9 Якщо на нас найде зло, меч, суд, смерть чи голод, то ми станемо перед цим домом і перед Тобою (бо Твоє Ім’я на цьому домі) й закличемо до Тебе з горя, і Ти почуєш і спасеш!
10 І ось тепер, сини Аммона та Моава і гора Сиїр, через землі яких Ти не дозволив Ізраїлеві пройти, коли вони виходили з Єгипетської землі, тому вони звернули вбік від них і не вигубили повністю їх.
11 І ось тепер, вони роблять спроби проти нас, щоб виступити і вигнати нас з нашого спадку, який Ти нам дав!
12 Господи, Боже наш, хіба Ти не звершиш суд серед них? Адже в нас немає сили встояти проти цієї величезної безлічі, яка прийшла проти нас, і не знаємо, що вчинимо з ними, але наші очі звернені на Тебе!
13 Усе плем’я Юди, їхні діти і жінки стояли перед Господом.
14 І на Озіїлові, синові Ахарії, із синів Ванея, із синів Елеїла, із синів Мантанія, із синів Левія, із синів Сафа, — на ньому був Господній дух серед зібрання,
15 і він сказав: Послухайте, усе плем’я Юди, жителі Єрусалима і царю Йосафате! Так вам про них говорить Господь: Не бійтеся і не жахайтеся перед цією незліченною юрбою, бо не вам шикуватися до бою, але Богові!
16 Завтра виступайте проти них! Ось вони спускаються переходом Аси, і ви знайдете їх на підвищенні ріки в пустелі Єрієл.
17 Не ви будете воювати! Зрозумійте це і погляньте на Господнє спасіння, яке з вами, Юдо і Єрусалиме! Не бійтеся і не жахайтеся завтра виступити їм назустріч, і Господь з вами!
18 І Йосафат, схилившись на своє обличчя, усе плем’я Юди і жителі Єрусалима впали перед Господом, щоб поклонитися Господу.
19 А левіти із синів Каата й із синів Корея піднялися, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїля, гучним голосом, з піднесенням.
20 Вони встали рано на світанку й вийшли в пустелю Текоя, і коли вони виходили, Йосафат піднявся і закричав, гукаючи: Послухайте мене, Юдо, і ви, які живете в Єрусалимі! Вірте Господу, вашому Богові, і віра буде винагороджена! Вірте Його пророкові, і вам пощастить!
21 І він зібрав нараду з народом, і поставив псалмоспівців і співаків, щоб прославляти і хвалити святиню, коли він виходив перед військом, то говорили: Прославляйте Господа, бо навіки Його милосердя!
22 І коли почали Його хвалу прославлення, Господь дав воювати синам Аммона проти Моава і гори Сиїр, які вийшли проти Юди, і ті були змушені повернути.
23 І сини Аммона і Моава повстали проти жителів гори Сиїр, щоб їх вигубити і винищити. І коли поклали край жителям Сиїра, то повстали один проти одного, щоб бути вигубленими.
24 І Юда пішов оглянути пустелю, поглянув і побачив величезну кількість, і ось усі мертвими полягли на землю, не було жодного, хто врятувався.
25 І прийшов Йосафат та його народ, аби взяти їхню здобич, і знайшли багато худоби, посуду, здобичі та дорогоцінного посуду, і взяли собі здобич. І сталося, що вони збирали здобич три дні, бо було так багато.
26 На четвертий день зібралися разом у Долині благословення, бо там поблагословили Господа. Через це дали назву тому місцю Долина благословення — аж до цього дня.
27 І повернувся кожний чоловік Юди і Йосафат, їхній проводир, в Єрусалим з великою радістю, бо радість учинив їм Господь від їхніх ворогів.
28 І вони з арфами, з лірами і з трубами ввійшли в Єрусалим, у Господній дім.
29 І Господній страх був на всіх царствах землі, коли вони почули, що Господь воював проти ворогів Ізраїля.
30 І царство Йосафата було в мирі, і його Бог дав йому спокій довкола.
31 Йосафат зацарював над Юдою, маючитридцять п’ять років, коли він зацарював, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. А ім’я його матері — Азува, дочка Салія.
32 І він пішов дорогами свого батька Аси і не звернув від того, щоб чинити те, що правильне перед Господом.
33 Але висоти він ще залишив, і народ ще не спрямував свого серця перед Господа, Бога їхніх батьків.
34 А решта оповідей про Йосафата — перші та останні — ось вони описані в записах Ії, сина Ананія, який написав книгу царів Ізраїля.
35 Після цього Йосафат, цар Юди, почав співпрацю з Охозією, царем Ізраїля (а він творив беззаконня).
36 По роботі він пішов до нього, щоби спорудити кораблі, аби піти до Тарсісу, і він збудував кораблі в Ґазіонґавері.
37 Елієзер, син Додія, з Маріси пророкував про Йосафата, кажучи: Оскільки ти потоваришував з Охозією, то Господь розбив твою справу, і твої кораблі були знищені! Тож він не зміг піти до Тарсіса.
Друга книга хроніки, 20 глава